Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0825U000945, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 29-09-2022 Статус Захищена Назва роботи Комплесне лікування повздовжньої плоскостопості в дітей Здобувач Шульга Олександр Володимирович, Керівник Данилов Олександр Андрійович Опонент Зима Андрій Миколайович Опонент Левицький Анатолій Федосійович Рецензент Фелештинський Ярослав Петрович Рецензент Рибальченко Василь Федорович Опис Дисертація присвячена покращенню результатів корекції стопи в дітей з повздовжньою плоскостопістю шляхом розробки ефективних методів діагностики, консервативного та оперативного лікування. За даними ВООЗ, найбільш розповсюдженим захворюванням опорнорухового апарату в дітей до 18 років є деформація стоп (83,3%), що призводить до погіршення якості життя та інвалідизації дитячого населення. Повздовжня плоскостопість як поліетіологічне скелетне порушення в дітей та підлітків відноситься до найбільш поширених деформацій стопи та займає домінуюче місце за часткою серед статичних деформацій. Дослідження виконано на основі аналізу результатів обстеження та лікування 84 пацієнтів (168 випадків) із симптоматичною формою повздовжньої плоскостопості, яким проводилося консервативне та хірургічне лікування. Лікування відбувалося на базі КНП «Київська міська дитяча клінічна лікарня №1» та КНП «Київська міська дитяча клінічна лікарня № 2», КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня №1» з 2017 по 2020 рр. Для оцінки стопи пацієнтів із повздовжньою плоскостопістю існує велика кількість класифікацій у залежності від етіології, патогенезу, клінічних проявів, результатів діагностичного обстеження. Але на сьогодні не розроблена класифікація, яка б враховувала варіанти деформації в різних відділах стопи. Розроблена нами класифікація повздовжньої плоскостопості включає 8 варіантів деформацій стопи, які враховують патологічні зміни в передньому та задньому відділах. Запропонована класифікація дає можливість визначити ефективні методи консервативного лікування із застосуванням ортопедичних засобів, а також алгоритм хірургічної корекції стопи. У літературі однією з причин розвитку повздовжньої плоскостопості визначають дисфункцію сухожилка заднього великогомілкового м’яза. Але не з’ясовано, що є первинним у патоетіології розвитку плоскостопості. Не встановлені причини розвитку дисфункції сухожилка великогомілкового м’яза та її зв’язок зі ступенем тяжкості деформації, що зумовлює однотипність у підходах до лікування повздовжньої плоскостопості. У роботі досліджено, що зниження амортизаційних властивостей стопи та зменшення висоти склепіння призводить до змін біомеханічних умов у ділянці м’якотканинної фіксації сухожилка позаду медіальної щиколотки внаслідок збільшення кута його натягу, що веде до дегенеративно-дистрофічних змін та виникнення дисфункції сухожилка заднього великогомілкового м’яза. Доведено зв’язок між стадією дисфункції та ступенем тяжкості деформації стопи. Так, при І стадії дисфункції кут натягу сухожилка заднього великогомілкового м’яза залишається незмінним (норма – 110°), а при прогресуванні дисфункції сухожилка відповідно збільшується (ІІ стадія – до 115°, ІІІ стадія – до 120°, IV стадія – >120°). Більшість існуючих методів діагностики повздовжньої плоскостопості мають, здебільшого, суб’єктивний характер. У цій дисертації розроблені нові методи діагностики повздовжньої плоскостопості: оцінка кута натягу сухожилка заднього великогомілкового м’яза, індекс мобільності стопи в підтаранному суглобі, коефіцієнт компресії човноподібної кістки, коефіцієнти повздовжнього та поперечного навантаження. Такі розробки дозволяють покращити методи діагностики повздовжньої плоскостопості, об’єктивно оцінити ступінь змін у стопі та визначитися з вибором ефективних методик лікування. На сьогодні відома значна кількість методів консервативного лікування повздовжньої плоскостопості в дітей. Одним із методів лікування деформації стопи є ортопедична корекція шляхом накладання етапних гіпсових пов’язок та туторів різних модифікацій. Але відсутній аналіз ефективності методу в залежності від ступеня тяжкості та варіанту деформації, деталізація способу корекції окремих елементів патології. Крім того, тиск, який здійснюється на м’які тканини під час гіпсування, призводить до порушення гемодинаміки гомілки та стопи. У дисертації вперше доведена ефективність корекції повздовжньої плоскостопості в дітей з І ступенем тяжкості, відсутністю або початковою стадією дисфункції сухожилка заднього великогомілкового м’яза шляхом гіпсування в поєднанні із силіконовими пілотами, що запобігає порушенню гемодинаміки гомілки та стопи. У світовій практиці для покращення гемодинаміки, скорочувальної функції м’язів, трофіки м’яких тканин використовуються біостимулятори, але до цього часу не вивчений їхній вплив на м’язово-зв’язковий апарат гомілки та стопи при повздовжній плоскостопості. У роботі вперше було досліджено доцільність застосування біогенних стимуляторів у випадках порушення гемодинаміки та трофіки м’яких тканин нижніх кінцівок. При тяжких ступенях повздовжньої плоскостопості в більшості випадків застосовується хірургічне лікування. Одним із відомих методів корекції стопи є підтаранний артроерез. Дата реєстрації 2025-03-19 Додано в НРАТ 2025-03-19 Закрити