Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0825U000960, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 23-05-2025 Статус Захищена Назва роботи Клініко-лабораторне обґрунтування та удосконалення післяопераційного лікування пацієнтів з кістозними утвореннями верхньощелепного синуса Здобувач Начеса Ярослав Сергійович, Керівник Шкорботун Володимир Олексійович Опонент Пухлік Сергій Михайлович Опонент Дєєва Юлія Валеріївна Рецензент Гавриленко Юрій Володимирович Рецензент Бредун Олександр Юрійович Опис Робота виконана на клінічних базах кафедри оториноларингології Національного університету охорони здоров’я України імені П. Л. Шупика: КНП «Київська міська клінічна лікарня №9», КНП КОР «Київська обласна клінічна лікарня», ДНУ «Центр інноваційних технологій охорони здоров’я» Державного управління справами, Київ, протягом 2021-2025 років. Метою роботи є підвищення ефективності хірургічного лікування пацієнтів з кістами верхньощелепного синусу. У процесі виконання роботи здійснено ретроспективний аналіз даних комп’ютерної томографії (КТ) 552 пацієнтів направлених на обстеження для верифікації чи виключення патології приносових синусів та проспективне дослідження із залученням 117 хворих з кістами верхньощелепного синуса (ВЩС). В роботі використані загальноклінічні, спеціальні оториноларингологічні, рентгенологічні, патоморфологічні, гістохімічні, імуногістохімічні та імуноферментні методи дослідження. З огляду на важливу роль запалення в генезі кіст ВЩС, гіпотеза нашого дослідження полягала у припущенні визначального впливу на їх формування запальних процесів у прилеглих кісткових структурах пазухи, зокрема альвеолярного відростка верхньої щелепи. Робота виконувалась в 2 етапи: на 1-му етапі були проведені дослідження для підтвердження вірності заявленої наукової гіпотези, а на 2-му, з врахуванням отриманих даних – розроблена тактика післяопераційного лікування і 3 спостереження пацієнтів з врахуванням показника вмісту в тканині видаленої кісти маркера деструкції кістки – receptor activator of nuclear factor kappa-B ligand (RANKL). За результатами ретроспективного аналізу 552 КТ пацієнтів, які були направлені на КТ голови оториноларингологом або стоматологом, у 108 (19,6%) випадках були виявлені кісти ВЩС. Із 108 пацієнтів з кістозними утвореннями у приносових синусах ми відібрали 79 КТ з одиночними кістами у ВЩС, але з врахуванням наявності у 13 пацієнтів двобічного процесу, аналізу підлягало 92 КТ окремих синусів. Із них у 76 (82,6%) випадках кісти знаходились на нижній стінці синуса, а у 16 (17,4%) – на інших стінках: у 3 (3,3%) – на верхній, у 4 (4,3%) – на медіальній, і у 9 (9,8%) – на передній стінці. Таке домінування розміщення кіст в нижніх відділах пазух, свідчить про можливий вплив на їх утворення реактивного запального процесу, що розповсюджується із зубів верхньої щелепи на кістку альвеолярного відростка та на мукоперіост ВЩС. З метою встановлення факторів, що можуть сприяти такому розвитку кіст ВЩС, проведено аналіз наявності у цих пацієнтів патології верхнього ряду зубів, корені яких проекційно знаходяться під нижньою стінкою ВЩС – премоляри та перший і другий моляри (14, 15, 16, 17 або 24, 25, 26, 27 зуби). За результатами аналізу стану вищезазначених зубів, та даних КТ у пацієнтів з кістами ВЩС, у 31 (33,7%) випадку із 92 – вони були розцінені як одонтогенні. До одонтогенних кіст віднесені ті випадки, коли, окрім кістозного утворення слизової оболонки, був діагностований глибокий карієс проекційного зуба чи кількох зубів з поширенням процесу на пульпу, виявлені періапікальні кісти, періодонтит, а також пацієнти із пломбованими каналами коренів зубів та вторинною адентією, оскільки вона свідчить про перенесений запальний процес. Необхідно зазначити, що такі глибокі ураження зубів спостерігалися переважно у пацієнтів з кістами на нижній стінці синуса (44,6%), а у пацієнтів з кістою на інших 4 стінках, дентальна патологія була виявлена лише у 4 (4,3%) випадках, при цьому карієс зубів у них був поверхневим. Наступним етапом дослідження було з’ясування у цих пацієнтів частоти випинання верхівок коренів зубів у просвіт синуса та визначення товщини кістки між верхівками проекційних зубів та мембраною Шнайдера. Установлено, що частота випинання коренів окремих зубів у пазуху у пацієнтів, у котрих кісти розміщувались на нижній стінці ВЩС достовірно вища, ніж у пацієнтів з розміщенням кіст на інших стінках пазухи. Так, при розташуванні кіст на нижній стінці – випинання коренів зубів у порожнину синуса спостерігалось у 32 (42,1%) випадках з 76, а при розташуванні кіст на інших стінках синусу лише у 3 (18,7%) з 16 пацієнтів (p<0,05). За результатами вимірювання товщини кістки між верхівкою коренів «проекційних» зубів та мембраною Шнайдера доведено, що середня сумарна товщина кістки над чотирма «проекційними» зубами у пацієнтів у котрих кісти розташовані на нижній стінці синуса, є достовірно меншою, ніж у пацієнтів з кістами, прикріпленими до інших стінок пазухи і, відповідно, становили 1,9  0,92 мм та 3,4 ± 1,09 мм (p<0,05). Дата реєстрації 2025-03-20 Додано в НРАТ 2025-03-20 Закрити