Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0825U001043, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 07-05-2025 Статус Захищена Назва роботи Комбінація ендоскопічних методів в лікуванні складних форм нефролітіазу Здобувач Постол Ярослав Миколайович, Керівник Сагалевич Андрій Ігорович Опонент Колупаєв Сергій Михайлович Опонент Черненко Дмитро Васильович Опонент Нікітін Олег Дмитрович Рецензент Бойко Андрій Іванович Опис Сечокам’яна хвороба є складним хронічним захворюванням, яке має мультифакторну природу та потребує міждисциплінарного підходу до лікування. У світі спостерігається тенденція до зростання частоти випадків нефролітіазу, що отримала умовну назву «кам’яна хвиля» у науковій літературі. Основними факторами, які сприяють частішому виявленню каменів у сечовидільній системі, є удосконалення методів діагностики, глобальні кліматичні зміни та зміни харчових звичок населення. Значна поширеність цього захворювання серед осіб працездатного віку та його висока рецидивність (до 50% протягом життя) створюють значне соціально-економічне навантаження. Перкутанна нефролітотрипсія залишається золотим стандартом у лікуванні каменів розміром понад 2,0 см. Однак високий рівень ускладнень, який варіює від 29% до 83%, стимулює подальший розвиток методів, спрямованих на підвищення безпеки цього хірургічного втручання. Саме тому, для підвищення ефективності та безпечності лікування складних форм нефролітіазу запропоновано застосування комбінації перкутанної нефролітотрипсії з гнучкою антеградною або ретроградною нефролітотрипсією. Такий підхід дозволяє зменшити кількість необхідних перкутанних доступів та забезпечити кращу післяопераційну ревізію чашковомискової системи нирки та верхньої третини сечоводу. Ретроспективне дослідження проводилось на базі кафедри урології Національного університету охорони здоров’я України імені П.Л. Шупика 3 в період з 2021 по 2025 рік. Діагностика та оперативні втручання здійснювалися в урологічному відділенні Київської обласної клінічної лікарні. У рамках дослідження було проаналізовано результати лікування 146 пацієнтів, яким проводили оперативні втручання з приводу коралоподібного та множинного нефролітіазу, що потребував формування двох або більше перкутанних доступів чи комбінації одного перкутанного доступу з ретроградною або антеградною гнучкою нефролітотрипсією. Пацієнти були розподілені на три групи: І група мПНЛ (контрольна) – мультидоступна мініперкутанна нефролітотрипсія з виконанням двох або більше доступів (n = 53). ІІ група аЕКІРХ – монодоступна перкутанна нефролітотрипсія, поєднана з антеградною гнучкою нефролітотрипсією (n = 48). ІІІ Група рЕКІРХ – монодоступна перкутанна нефролітотрипсія, поєднана з ретроградною гнучкою нефролітотрипсією (n = 45). Передопераційне обстеження пацієнтів проводилося відповідно до локальних протоколів лікування сечокам’яної хвороби, які відповідають Європейським рекомендаціям. Обсяг діагностичних процедур залежав від віку пацієнтів та наявної супутньої патологій. Аналіз основних демографічних даних пацієнтів та характеристик конкрементів у досліджуваних групах не виявив статистично значущих відмінностей. При виборі положення пацієнта для проведення оперативного лікування, перевага надавалася розміщенню пацієнта на животі. Із 146 пацієнтів у цьому положенні були прооперовані 118 осіб (80,82%). Класичне положення на животі застосовувалося у 110 випадках (75,34%), а модифіковане положення з розведеними ногами – у 8 пацієнтів (5,48%). Класичне положення на животі частіше використовували у групах мПНЛ (47 пацієнтів – 88,68%) та аЕКІРХ (44 пацієнти – 91,67%). У групі рЕКІРХ це положення застосовували лише у жінок (19 випадків – 42,22%), що пояснювалося анатомічними та технічними особливостями. Модифіковане положення з розведеними ногами використовували виключно у чоловіків групи 4 рЕКІРХ – у 8 пацієнтів (17,78%) за відсутності показань до операції в положенні на спині. Положення на спині за Valdivia з модифікацією Galdacao було обрано для 28 пацієнтів (19,18%). Воно частіше застосовувалося у групі рЕКІРХ – 18 пацієнтів (40,0%) порівняно з мПНЛ – 6 пацієнтів (11,32%) та аЕКІРХ – 4 пацієнти (8,33%), де це положення використовували лише за клінічними показаннями. Відомо, що кількість перкутанних доступів до нирки впливає на ризик виникнення ускладнень. У групі мПНЛ мінімальна кількість перкутанних трактів становила два, що зафіксовано у 25 пацієнтів (47,17%). У 23 випадках (43,40%) необхідно було сформовати три тракти, у 4 пацієнтів (7,55%) – чотири та в одному випадку (1,89%) – п’ять трактів. Усього у групі мПНЛ було сформовано 140 перкутанних трактів, у середньому 2,64 на одного пацієнта, що істотно (p < 0,05) перевищувало показники груп аЕКІРХ (48 доступів, 1 на пацієнта) та рЕКІРХ (45 доступів, 1 на пацієнта). Дата реєстрації 2025-03-28 Додано в НРАТ 2025-03-28 Закрити