Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0825U001045, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 21-05-2025 Статус Захищена Назва роботи Клініко-патогенетичні особливості синдрому подразненої кишки у хворих на неалкогольну жирову хворобу печінки та їх корекція Здобувач Корнаш Володимир Володимирович, Керівник Сірчак Єлизавета Степанівна Опонент Шипулін Вадим Петрович Опонент Степанов Юрій Миронович Рецензент Лазур Яна Василівна Рецензент Когутич Іван Іванович Опис Проведено клінічне спостереження 188 пацієнтів із синдромом подразненої кишки (СПК). Обстежених хворих на СПК розподілили на дві групи: в І групу (основну) ввійшло 96 хворих на СПК та неалкогольну жирову хворобу печінки (НАЖХП), а ІІ групу склали 92 хворих на СПК без НАЖХП (група порівняння). У контрольну групу ввійшло 30 практично здорових осіб. Синдром подразненої кишки у хворих на НАЖХП клінічно частіше проявлявся закрепами – у 41,7 % обстежених (р<0,01), тоді як у ІІ групі пацієнтів (без ураження печінки) СПК переважно проявлявся діареєю – у 45,7 % осіб (р<0,01). Аналіз фіброколоноскопії у хворих з СПК вказує на переважання незміненого візуального фону слизової оболонки (СО) товстої кишки (ТК). Морфологічна оцінка біопсійного матеріалу з СО ТК вказує на переважання її інфільтрації тучними клітинами (особливо у хворих І групи із закрепами – у 90,0 % пацієнтів, що на 20,0 % більше, ніж у хворих ІІ групи з відповідною клінічною формою СПК – p<0,01). Аналіз компонентного складу тіла вказує на збільшення жирової маси в організмі переважно в пацієнтів І групи (на 23,46±0,23 % у чоловіків (р < 0,01) та на 23,32±0,11 % у жінок (р < 0,01) порівняно з такими показниками контрольної групи). Ці зміни супроводжувалися зменшенням м’язової маси тіла. Діагностовано достовірне збільшення вмісту рідини у хворих з СПК обох груп. Проведення оцінки кількісного та якісного складу мікрофлори товстої кишки (ТК) вказує на переважання дисбіотичних змін ІІ ст. у хворих І групи – 57,3 % (р<0,01). Визначення рівня зонуліну та α1-антитрипсину (α1-АТ) у сироватці крові та калі свідчить про порушення бар’єрної функції кишечника у хворих з СПК. При цьому більш виражені зміни встановлено при поєднанні СПК з НАЖХП (І група пацієнтів). Аналіз указує на збільшення рівня нейрогормнів серотоніну та мелатоніну у сироватці крові хворих з СПК обох груп. Проте є відмінність у їх динаміці залежно від клінічної форми СПК, а саме – максимальні показники серотоніну, а також мелатоніну у сироватці крові виявлено у хворих з СПК, що проявлялося діареєю серед хворих ІІ групи (рівень серотоніну становив 484,13±16,12 мкг/л та рівень мелатоніну – 79,15±0,27 пг/мл (р<0,01)). Діагностовано достовірне зниження показника простагландину (Pg) I2 (простацикліну) у сироватці крові у хворих з СПК, особливо у пацієнтів І групи (зменшення його показника до 19,27±0,26 пг/мл при нормі 44,18±0,76 пг/мл у контрольної групі). При цьому рівень PgI2 у сироватці крові залежить від щільності інфільтрації СО ТК тучними клітинами та еозинофілами, а також – лімфоцитами, переважно в пацієнтів з СПК, що клінічно протікає із діареєю, в обох групах досліджуваних. Встановлено достовірне збільшення показника нейрокініну В (NK-В) у сироватці крові в хворих з СПК із максимальним відхиленням від норми у пацієнтів ІІ групи. Аналіз проведених досліджень указує на залежність між рівнем греліну у сироватці крові та показником індексу маси тіла залежно від клінічної форми СПК в обстежених. Проведено оцінку динаміки клінічних проявів СПК, а також динаміки рівня біологічно активних речовин на фоні комплексного лікування, що включало додаткове призначення ребаміпіду в поєднанні з пре- та пробіотичним комплексом, що містить масляну кислоту, інулін, Lactobacillus helveticus, Bifidobacterium longum та вітамін D3 протягом 1 місяця. Проведена терапія виявилась ефективним методом для зменшення вираженості клінічних симптомів СПК, а також вираженості дисбіозу ТК, нормалізації порушень бар’єрної функції кишечника, а також рівня серотоніну, мелатоніну, простацикліну, нейрокініну В у сироватці крові. Ключові слова: синдром подразненої кишки; функціональні захворювання кишечника; неалкогольна жирова хвороба печінки; ожиріння; трофологічний статус; дисбіоз товстої кишки; бар’єрна функція кишечника; діагностика (зонулін, серотонін, мелатонін, еластометрія печінки); лікування (рифаксимін, масляна кислота, комплексний пребіотик та пробіотик). Дата реєстрації 2025-03-28 Додано в НРАТ 2025-03-28 Закрити