Пошук академічних текстів

Реєстраційний номер

0825U001050, Дисертація доктора філософії

На здобуття

Доктор філософії, 025, Музичне мистецтво

Дата захисту

23-12-2024

Статус

Захищена

Назва роботи

Засади універсалізму виконавського мистецтва концертуючого трубача

Здобувач

Концевич Олег Юрійович,

Керівник Карпяк Андрій Ярославович
Опонент Буркацький Зіновій Павлович
Опонент Круль Петро Франкович
Рецензент Ластовецька-Соланська Зоряна Миколаївна
Рецензент Жишкович Мирослава Андріївна

Опис

Дисертаційна праця присвячена всебічному дослідженню феномена універсалізму у трубному виконавському мистецтві. Висвітлено засади універсалізму в сучасній виконавській трубній практиці, а також паростки його формування впродовж історії виконавства. Встановлено, що факторами формування універсалізму слугували: ̶ набуття композиторських, диригентських, мультиінструментальних навичок, які сприяли становленню загальних рис універсальності музиканта; ̶ модернізація конструкції інструментів та вміння трубачів виконувати на них музичні твори, серед переліку інструментів: натуральні труби, кулісні труби, клапанні, інвенсійні, вентильні, помпові, чвертьтонові, електронні, препаровані, флюгельгорни, піколо та ін.; ̶ ґрунтовне ознайомлення спеціалістів із методичними трактатами, що охоплювали інструкції гри на різних видах труб, різноманітні виконавські принципи трубних шкіл: італійської – Ч. Бендінеллі, Дж. Фантіні, Дж. Аральді, Дж. Форабоскі, французької – М. Мерсенна, Х. Леграма, А. Гобера, Фр. Доверне, А. Брулона, німецької – М. Преторіуса, Д. Шпеера, Й. Альтенбурга, австрійської – Й. Кунерта, А. Немеца, англійської – Дж. Нортона,Т. Харпера, американської – Е. Паудерта, Г. Кларка, Г. Джеймса та ін; ̶ володіння різними виконавськими техніками: кларіно, розширеними техніками – мікрохроматики, мультифонного звукоутворення, традиційними та нетрадиційними виконавськими прийомами, дублювання, імпровізації, артикуляції, видозмін тембру та інтонації, академічною та джазовою технікою гри з сурдиною та ін. від моменту їх появи та впровадження у виконавську трубну практику; ̶ вдосконалення трубачами різнобічних виконавських здатностей шляхом застосування спеціального устаткування: форбеї, примітивних імітативних інструментів, сурдин, фіксуючих механічних пристроїв, вимірювального приладдя сили звучання інструмента, використання в тренувальних цілях інших видів труб, наприклад натуральної; ̶ опанування трубної специфіки джазового мистецтва й осягнення нових музичних стилів, їх різноманітних сплавів; ̶ виконавський досвід трубачів у академічних та естрадно-джазових музичних колективах; ̶ здатність трубачів адаптовуватися до умов виконання широкого спектра різностильового репертуару. Явище універсальності розглянуто не лише як надзвичайно важливу компетентність трубача на сьогодні в різноманітній фаховій, загальномистецькій виконавській практиці, а й як необхідну обізнаність в основоцентричних виконавських різнобічних здатностях, що формує широку ерудицію фахівця та різновекторність фаху. Зважаючи на високий рівень розвитку трубного виконавського мистецтва у ХХІ ст., затребуваність участі трубачів-оркестрантів у різностильових колективах, висвітлюється проблема вузької спеціалізації фахівців, а також пропонуються актуальні ідеї для її вирішення, що сприятимуть набуттю трубачами універсальності, розширенню виконавських здатностей та вихованню фаху широкого профілю. Дану потребу виявлено у зв’язку із сучасними вимогами пристосування трубачів до умов виконання не тільки ансамблевого або оркестрового, а й сольного різностильового репертуару. З появою джазового виконавського мистецтва та паралельним розвитком академічного напрямку впродовж ХХ–ХХІ століть палітра різностильового репертуару значно збагатилася, що, безумовно, визначило незвично складні вимоги до праці трубачів. У дослідженні визначних постатей виконавців-трубачів було виокремлено спеціалістів, які володіли академічною та естрадно-джазовою специфікою гри, успішно поєднуючи у практиці виконавські принципи двох контрастних методик, демонструючи свої унікальні здатності виконавської універсальності. Аналіз секретів виконавської майстерності артистів дозволив виявити перелік важливих універсальних навичок, корисних для сучасного трубача. У зв’язку із значною кількістю академічних і джазових виконавських прийомів та їх різним трактуванням у світі вперше з врахуванням індивідуальних особливостей їх конструкцій було класифіковано естрадно- джазові зразки та віднесено до традиційних виконавських прийомів, що дозволить сучасним трубачам краще зрозуміти їх виконавську природу. Вагомою проблемою виявилася контраверсійність методологічних принципів трубної академічної та естрадно-джазової практик. Відтак, пріоритетним напрямом у дослідженні постало розкриття засад універсального виконавського мистецтва, осягнення яких дозволить сучасним трубачам опанувати та поєднати різновекторні академічні та естрадно-джазові тонкощі виконавської специфіки. Таким чином, академічне й естрадно-джазове трубне виконавське мистецтво в даній роботі було обрано об’єктом дослідження, а універсальні виконавські здатності трубача – предметом дослідження. Метою дисертації є розкриття нової виконавсько-методологічної концепції, яка дозволить трубачам комплексно оволодіти академічною та естрадно-джазовою виконавською майстерністю, а також розширить різнобічні навички артиста, сприяючи його виконавському універсалізму.

Додано в НРАТ

2025-03-28