Реєстраційний номер
0825U001062, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
30-05-2025
Статус
Захищена
Назва роботи
Принцип «найкращі інтереси дитини» у цивільному судочинстві України
Здобувач
Ступак Ольга В'ячеславівна,
Керівник Бобрик Володимир Іванович
Опонент Логвінова Марія Володимирівна
Опонент Красицька Лариса Василівна
Опонент Волкова Наталія Василівна
Рецензент Бичкова Світлана Сергіївна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Науково-дослідний інститут приватного права і підприємництва імені академіка Ф. Г. Бурчака Національної академії правових наук України
Опис
Дисертація є комплексним науковим розкриттям теоретичних і практичних аспектів принципу «найкращі інтереси дитини» і його реалізації в цивільному судочинстві України загалом і специфіки його прояву при вирішенні судами різних категорій сімейних спорів щодо дітей.
Визначення місця й ролі дитини в дорослому світі, забезпечення її захисту та всебічного розвитку є однією з найактуальніших проблем сьогодення, від вирішення якої залежить життєздатність кожної сучасної держави. Ця проблема загострилась в Україні з 2014 року внаслідок збройної агресії рф, особливо після повномасштабного вторгнення в 2022 році, від якої найбільше страждають діти, адже вони є однією з найуразливіших груп населення. Війна вкрала в українських дітей дитинство, бо вони втратили звичний спосіб життя та атмосферу виховання, а багато з них стали внутрішньо переміщеними особами або біженцями за межами нашої держави, осиротіли чи їх розлучили із сім’єю.
Ратифікація Україною міжнародних нормативно-правових актів, що закріплюють ювенально-правові стандарти, зокрема принципу «найкращі інтереси дитини», зумовила підвищену увагу українського законодавця до законодавчого забезпечення прав, свобод та інтересів дітей. Варто наголосити, що в Конституції України, зокрема в ч. 3 ст. 24, ч. 3 ст. 51, ст. 52, закріплені засади охорони дітей і дитинства. Водночас міжнародно-правові стандарти і конституційні приписи є лише юридичною декларацією й мають стверджуватись у галузевому законодавстві та правозастосовній діяльності.
Незважаючи на те, що законодавець не закріпив в актах законодавства України (якщо не враховувати ратифіковані міжнародні нормативно-правові акти) принцип «найкращі інтереси дитини», цей принцип наразі знайшов своє визнання й широке застосування в судовій практиці у цивільних справах, що виникають із сімейних спорів щодо дітей, зокрема про визначення місця проживання дитини, про встановлення порядку участі одного з батьків у вихованні дитини, про стягнення аліментів тощо, загальна частка яких у судовій статистиці є стабільно великою. Суди майже в усіх таких справах, незважаючи на те, що вони є різними за своїм фактичним і юридичним змістом, звертаються до визначення так званих найкращих інтересів дитини та можливостей їх забезпечення. Однак з огляду на оціночний характер «найкращих інтересів дитини» підходи до розуміння цього принципу та порядку його реалізації в цивільному судочинстві при вирішенні відповідних справ є різними, що обумовлює потребу в їх аналітичному дослідженні, узагальненні й виробленні єдиного розуміння. Водночас в Україні відсутні теоретичні напрацювання щодо визначення принципу «найкращі інтереси дитини» з позиції міжгалузевого підходу, багатоаспектності прояву цього принципу під час розгляду цивільних справ, що зумовлює потребу в комплексному дослідженні цієї проблеми, що передбачає його розгляд як категорії матеріального права (поняття і складові принципу «найкращі інтереси дитини»), так і процесуального права (порядок і форми забезпечення найкращих інтересів). Розв’язання цієї проблеми створить засади для ефективного впровадження принципу «найкращі інтереси дитини» у науку сімейного права, процесуалістику та судову практику, що очевидно сприятиме вирішенню сімейних спорів без гострої емоційності їх учасників і зародженню культури правової злагоди. Зазначені обставини у своїй сукупності зумовлюють актуальність і важливість дисертаційного дослідження.
Дисертація складається із трьох розділів, розподілених на одинадцять підрозділів, у яких розгляд розпочинається з розкриття теоретико-правових та методологічних засад дослідження принципу «найкращі інтереси дитини» через дослідження реалізації принципу «найкращі інтереси дитини» під час підготовки й розгляду цивільних справ до розкриття специфіки реалізації принципу «найкращі інтереси дитини» в окремих категоріях цивільних справ та вдосконалення механізмів його дії. Об’єктом дослідження є цивільні, сімейні й цивільні процесуальні правовідносини, у межах яких реалізується принцип «найкращі інтереси дитини». Предметом дослідження є принцип «найкращі інтереси дитини» в цивільному судочинстві України.
Теоретико-методологічною базою дослідження стали загальні та приватно-наукові методи пізнання правових явищ, зокрема провідними методами стали: діалектичний, аксіологічний, системно-структурний, порівняльно-правовий, формально-логічний, догматичний, статистичний, прогностичний та метод юридичного аналізу.
Дата реєстрації
2025-03-31
Додано/оновлено в НРАТ
2025-03-31 / 2026-07-01
