Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0825U001068, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 03-06-2025 Статус Наказ про видачу диплома Назва роботи Поверхневий натяг молекулярних рiдин у рамках пiдходу глобального iзоморфiзму. Здобувач Маслечко Анастасія Миколаївна, Керівник Кулінський Володимир Леонідович Опонент Гаврюшенко Дмитро Анатолійович Опонент Ушкац Михайло Вікторович Рецензент Черненко Олександр Сергійович Рецензент Гоцульський Володимир Якович Опис Дисертацiйна робота присвячена спробi аналiтично просто визначити температурну залежнiсть поверхневого натягу на межi «рiдина – пар» за допомогою пiдходу iзоморфiзму з гратковим газом. Поверхневий натяг є найбiльш яскравою властивiстю рiдини внаслiдок просторової неоднорiдностi межi роздiлу фаз. Теоретичний опис такої ситуацiї є значно складнiшим ще й через вiдсутнiсть просторової симетрiї. Пiдхiд глобального iзоморфiзму ранiше був запропонований Кулiнським для опису об’ємних характеристик фаз, зокрема, ним була вiдтворена бiнодаль у координатах (?, ?) для широкої множини речовин, а також модельного флюїду з потенцiалом взаємодiї Леннарда-Джонса. Перевiрка валiдностi i взагалi меж застосування перетворень глобального iзоморфiзму до поверхневого натягу є однiєю iз основних задач цiєї роботи. Ця задача розв’язується з використанням даних як для модельних так i для реальних флюїдiв. Пропонується використовувати термiн «глобальних iзоморфiзм», щоб пiдкреслити вiдмiннiсть вiд вiдомого критичного iзоморфiзму. Основною метою пiдходу є встановлення значень термодинамiчних величин на всьому iнтервалi температур спiвiснування рiдинної i газоподiбної фази, де iснує i поверхневий натяг на межi рiдина-пар. Також можна встановити ту множину речовин, для яких перетворення будуть мати унiверсальний характер, а отже i глобальний. Взагалi результати для поверхневого натягу є часто також iндикатором адекватностi рiвняння стану, тому власне аналiз положень глобального iзоморфiзму на прикладi поверхневого натягу може наблизити нас до нового рiвняння стану. Вiдомий принцип вiдповiдних станiв (ПВС) ван дер Ваальса, вдосконалений у свiй час Гуггенгеймом, вiдiграє важливу роль у формулюваннi основних положень iзоморфiзму з гратковими моделями. Це насамперед експериментальний закон («майже») прямолiнiйного дiаметру та iснування зено-елемента, дотичної до бiнодалi у координатах (?, ?) прямої, що визначає одиничний фактор об’ємної стисливостi. Дуже наочно цi емпiричнi закономiрностi поєднуються у виглядi концепцiї трикутника рiдинногазового стану, розглянутого Апфельбаумом. Модель Iзiнга вперше знаходить свою кориснiсть при опису фазового переходу для намагнiченостi, точний розв’язок Онсагера у двовимiрному випадку дає в нашому випадку при описi системи «рiдина - пар» отримати температурну залежнiсть коефiцiєнта поверхневого натягу в двовимiрному просторi. В данiй роботi спочатку наведенi методи кiлькiсного опису поверхневого натягу та проблеми з цим пов’язанi. Окрiм експериментальних пiдходiв наводиться еволюцiя уявлень про правильний опис коефiцiєнта поверхневого натягу, який пiзнiше, нiж подiбний йому тиск, отримав опис через мiжмолекулярну взаємодiю. За iсторичну точку вiдлiку береться пiдхiд Лапласа та теорiя ван дер Ваальса, а точка розгалуження з методами сьогодення для нашої теорiї лежить у пiдходi Кiрквуда-Бафа та Трiценберга-Цванцiга. Сучаснi методи багато в чому покладаються на машинну потужнiсть, тобто фактично зводяться до рiзноманiтних наближень для чисельного обчислення коефiцiєнта поверхневого натягу зi складних iнтегральних та диференцiальних рiвнянь. Ми ж будемо використовувати iзоморфiзм з гратковим газом. Вiдповiдно задача полягає в тому, щоб визначити аналiтичний вираздля коефiцiєнта поверхневого натягу граткового газу, його керуючi параметри та застосувати перетворення ГI для них. Дата реєстрації 2025-03-31 Додано в НРАТ 2025-03-31 Закрити