Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0825U001166, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 23-05-2025 Статус Захищена Назва роботи Імунопатогенетичні особливості діагностики, та шляхи оптимізації терапії аутоімунної гніздової алопеції Здобувач Халдєєва Анна Євгенівна, Керівник Курченко Андрій Ігорович Опонент Святенко Тетяна Вікторівна Опонент Возіанова Світлана Віталіївна Рецензент Чернишов Павло Вікторович Рецензент Литинська Тетяна Олександрівна Опис Дисертаційна робота присвячена аналізу системної імунної відповіді у пацієнтів із різними формами аутоімунної алепеції (АА) для розробки, обгрунтування та оптимізації ефективності терапевтичної тактики. Актуальність дослідження зумовлена значною поширеністю АА, яка зустрічається у близько 2% населення Європи та Північної Америки, з піком маніфестації у віці 10–25 років. Це захворювання суттєво впливає на психоемоційний стан пацієнтів, спричиняючи хронічний стрес, депресивні розлади та соціальну дезадаптацію, що обумовлено негативним впливом втрати волосяного покриву на самосприйняття особистості. Основою патогенезу АА є втрата імунного привілею волосяних фолікулів (ВФ) та розвиток аутоагресії з боку імунної системи. Серед факторів, що ініціюють цей процес виокремлюють генетичну схильність, стресові впливи, токсичні чинники (талій, арсен, селен, ртуть), незбалансоване харчування, ожиріння та тютюнопаління. Спадкова схильність реалізується через складні механізми за участю груп генів, відповідальних за імунну регуляцію та диференціацію Т-клітин, і не підпорядковується законам Менделя. Ключовими в розвитку патології є механізми імунної агресії, зокрема активація цитотоксичних лімфоцитів (CD8+, NK-клітин) через рецептори NKG2D, та дисфункція регуляторних клітин (Treg, Breg). Важливу роль також відіграє дисрегуляція продукції цитокінів (IL-2, IFN-γ, IL-12, IL17, TNF-α, IL-10 та TGF-β), що спричинює локальне запалення та руйнування ВФ. Терапевтичні підходи залишаються складними через обмежену ефективність класичних препаратів (кортикостероїдів, місцевої імунотерапії, цитостатиків) та їх значні побічні ефекти. Останнім часом перспективним напрямом стали інгібітори янус-кіназ (JAK), що демонструють високу ефективність при різних формах АА. Додатково досліджується потенційне застосування статинів у зв’язку з їх вираженими імуномодулюючими властивостями. В основній частині роботи досліджено клінічні дані та імунологічні особливості 60 хворих на АА, серед яких 30 мали гніздову форму (група ГА), інші 30 характеризувались тотальним ураженням (група ТА). Діагноз АА встановлювався згідно рекомендацій Європейського товариства дослідження волосся – EHRS, Guaidlain 2020 Alopecia arеata. Оцінку стадії проводили за підрахунками площі ураження по шкалі SALT (Severity of Alopecia Tool) із урахуванням додаткової симптоматики по шкалі SBN (S-scalp, B-body, N-nail). Локальні зміни шкіри скальпу аналізували за даними дерматоскопії, трихоскопії та фотофіксації. Наявність порушень імунного профілю в досліджуваних хворих виявляли при порівнянні відповідних показників в групі 30 здорових добровольців. Комплексну оцінку системного імунітету виконували за результатами кількісного та якісного дослідження популяцій імунних клітин (CD3-19+, CD3-56+, CD3+8+, CD3+4+, CD4+/CD8+), експресії активуючих та інгібуючих рецепторів (NKG2D, NKG2A), цитокінового профілю (IFN-γ, TNF-α, IL-10, TGF-β), а також спонтанної та індукованої продукції цитокінів мононуклеарними клітинами. Обстеження пацієнтів виконувалось двічі: на початку дослідження та після 24 тижнів спостереження. З метою диференційованого підходу до лікування серед пацієнтів групи ГА та ТА було виділено підгрупи 1 та 2, де хворим з ГА2 та ТА2 призначався стандартний терапевтичний протокол, а в групах ГА1 та ТА1 базове лікування доповнювалось прийомом комбінованого засобу Симвастатин 20мг/Езетиміб 10мг. На першому етапі дослідження нами було встановлено переважання неімунних чинників ризику у пацієнтів групи ГА, таких як метаболічний синдром (χ2=11,5, р<0,001), порушення харчового режиму (χ2=4,9, p<0,05) та хронічне стресове навантаження (χ2=11,4, р<0,001). Напроти, пацієнти групи ТА характеризувались невисокою частотою зовнішніх впливів та в більшій мірі мали супутню імунну патологію, зокрема, вітіліго та аутоімунного тиреоїдит (χ2=5,1, p<0,05) При трихологічному огляді серез пацієнтів групи ТА спостерігалась повна втрата волосся в ділянці скальпу, частково тіла. Переважаючими рихоскопічними ознаками були жовті крапки (90% пацієнтів), чорні крапки (66% пацієнтів) та зміни нігтьових пластин (23,3%% пацієнтів). Область ураження при ГА була меншою, становила від 25% до 75% площі скальпу (середнє значення та медіана за шкалою SALT відповідно 33,17±24,2% та 37,5%, IQR=35,00%), із середнім розміром окремого вогнища 9,90±2,92 см (Ме=9,97 см, IQR=5,08). Трихоскопічна картина у хворих з ГА характеризувалась більшою кількістю проявів, які включали жовті крапки (70% пацієнтів), чорні крапки (50% пацієнтів), коротке конічне волосся (76,7% пацієнтів). Дата реєстрації 2025-04-07 Додано в НРАТ 2025-04-07 Закрити