Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0825U001228, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 25-06-2025 Статус Захищена Назва роботи Ефективність нових методів діагностики і прогнозування діабетичної ретинопатії у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу Здобувач Чугаєв Дмитро Ігорович, Керівник Риков Сергій Олександрович Опонент Карлійчук Марина Аксентіївна Опонент Ульянова Надія Анатоліївна Рецензент Жабоєдов Дмитро Геннадійович Рецензент Петренко Оксана Василівна Опис Дисертація присвячена вирішенню актуального завдання сучасної офтальмології – підвищенню ефективності діагностики та прогнозування діабетичної ретинопатії у пацієнтів з цукровим діабетом 2-го типу на підставі встановлення ролі селектинів. Обґрунтування вибору теми дослідження. Міжнародна діабетична федерація (IDF) прогнозувала збільшення кількості хворих до 700 мільйонів у 2045 році (Teo Z.L., et al., 2021; Lin K.Y., et al., 2021). На ЦД 2 типу (ЦД2) припадає 90% випадків діабету, і саме за його рахунок відбувається прогресивне збільшення захворюваності на діабет (DeFronzo R.A., et al., 2015). Одним з найчастіших мікросудинних ускладнень ЦД є діабетична ретинопатія (ДР), яка вражає майже третину таких пацієнтів і є однією з основною причиною сліпоти серед дорослого працездатного населення (Saeedi P., et al., 2019; Wong T.Y., et al., 2020). За період з 2015 по 2019 роки глобальна поширеність ДР у хворих на ЦД становила 27,0%, у тому числі 25,2% – непроліферативна (НПДР), 1,4% – проліферативна (ПДР) та 4,6% склав діабетичний макулярний набряк (ДМН). При початковому діагнозі ЦД більше 25% пацієнтів вже мають ранню стадію ДР, а 60% хворих із тривалістю ЦД 2 типу більше 20 років мають ураження очного дна різного ступеня тяжкості (Zhu Y,. et al., 2021). За даними різних авторів при НПДР розвиток ДМН відмічається у 3-38% пацієнтів, при препроліферативній ДР – у 20-63%, а при ПДР – кількість збільшується понад 70% (Sun H., et al., 2022). Разом з цим існує й думка про незалежність розвитку ДМН від ступеню ДР (Могілевський C.Ю., Панченко Ю.О., 2018; 2019). Більшість пацієнтів з ДР не мають жодних симптомів доки не розвинеться ДМН або ПДР. Найбільше значення мають посилення експресії молекул ендотеліальної адгезії і, у тому числі, селектинів (Rangasamy S., et al., 2012), під дією яких здійснюється затримка лейкоцитів на поверхні ендотелію (ролінг) (Cappenberg A., et al, 2022). Розчинний L-селектин (CD62L або LECAM-L) являє собою глікопротеїн, що експресується на лімфоцитах, нейтрофілах, моноцитах та інших мієлоїдних клітинах і опосередковує їх ролінг уздовж судинної стінки (Rahman I., et al., 2021). Рівень розчинного E-селектину (ELAM-1) був значно вищим у пацієнтів з ЦД2 порівняно з контрольною групою (Kasza M., et al., 2017). Це вказувало на певну роль ендотеліальної дисфункції у виникненні ДР, а збільшення E-селектину в залежності від стадії ДР показало його значення для її прогресування (Spijkerman A.M., et al., 2007). Розчинний P-селектин (CD62, PADGEM, GMP-140), представляє собою глікопротеїн щільних гранул тромбоцитів, що міститься також у тільцях Вейбеля-Паладе ендотеліальних клітин (Kutlar A. & Embury S.H., 2014). Після стимуляції ендотелію запальними чинниками, P-селектин транслоцирується на поверхню клітини та забезпечує залучення (рекрутінг) нейтрофілів через прямий зв’язок з вуглеводними залишками лейкоцитарних глікопротеїнів (Liu Z., et al., 2010). При ДР його вміст в крові збільшувався відповідно до її стадії, що було пов’язане з активацією моноцитів та рівнем капілярної оклюзії сітківки (Ogata N., et al., 2006). Таким чином, сучасне розуміння патогенетичної ролі селектинів, як важливих чинників мікросудинних ускладнень при ЦД2, визначило необхідність дослідження їх ролі та місця для прогнозу прогресування ДР. Дата реєстрації 2025-04-10 Додано в НРАТ 2025-04-10 Закрити