Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0825U001250, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 17-04-2025 Статус Наказ про видачу диплома Назва роботи Еволюція жанру арії в контексті італійської оперної традиції ХVII–ХІХ століть Здобувач Су Жуй .., Керівник Александрова Наталія Глібівна Опонент Вороновська Ольга Володимирівна Опонент Артем’єва Віра Борисівна Рецензент Лобода Лариса Миколаївна Рецензент Носуля Анатолій Валентинович Опис Дисертаційне дослідження спрямоване на узагальнення та систематизацію відомостей про шляхи еволюції арії в межах італійської оперної практики XVII–XIX століть. З метою виявлення та осмислення специфіки інтонаційно-образного наповнення оперної арії було проаналізовано твори італійських композиторів зазначеного періоду, що є показовими в процесі розвитку жанру, простежено смислові та структурні модифікації, які відбувалися у ній через взаємодію з вокально-виконавським мистецтвом, розглянуто та систематизовано накопичений обсяг знань та конкретних спостережень, розроблено відповідний поняттєво-термінологічний апарат для комплексного висвітлення досліджуваної проблематики. Такий підхід дозволив виявити органічний зв’язок між сюжетною основою опери та музичним оформленням, а також визначити особливості інтонаційного розвитку арій у різні історичні періоди. Актуальність теми дослідження визначається тим, що сьогодні інтерес дослідників до питань оперного мистецтва не зменшується, не зважаючи на сучасний стан дестабілізації опери як «розгалуженої системи жанрів» (М. Черкашина-Губаренко). Причина збереження достатньо високого градусу наукової зацікавленості полягає в тому, що значення опери, яка за інтенсивністю впливу на духовне життя суспільства, силою та масштабом проголошуваних зі сцени ідей посідає одне з найвагоміших місць, важко переоцінити, особливо для новоєвропейського мистецтва. Динамічність змін, що відбуваються, в оперному мистецтві на сучасному етапі розвитку надає широкий матеріал для дослідження та переосмислення існуючих феноменів. Зокрема тих, що відносяться до канонічних форм оперного мистецтва, провідним серед яких є арія. Історія оперної арії широко розгалужена і торкається творчості композиторів різних національних шкіл. Однак її незаперечною основою і головним джерелом є італійська оперна школа епохи бароко, яка багато чого успадкувала від попереднього часу ренесансного гуманізму. На сьогоднішній день італійська оперна арія, як і раніше, залишається такою ж міцною опорою вокального професіоналізму оперних співаків, а сама італійська опера залишається фундаментом репертуару оперних театрів. У цьому відношенні наразі особливо актуальним стає виявлення того глибинного художньо-естетичного зв’язку, який існує між барочними та романтичними оперними творами італійських майстрів і який багато в чому обумовлений значенням та стильовим наповненням арії як провідної вокально-виконавської форми. Новий успіх італійської барочної опери у сучасних виконавців і слухачів не випадковий: вона представляє ті мелодійні можливості оперного стилю, які визначають головне призначення музичної мови опери – виражати емоційно-психологічне багатство особистісної людської свідомості, підвищувати естетичний тонус людських переживань, створювати психологічні портрети морально піднесеної та облагородженої людини, зміцнювати досвід людського співчуття. В цьому контексті центральною, одночасно перехідною та синтетичною у стильовому відношенні є творча постать Клаудіо Монтеверді, який не тільки пов’язує у своїх оперних творах кращі сторони ренесансно-барокових пошуків аріозного оперного стилю, а й віщує майбутні шляхи розвитку жанрової форми італійської опери. Безсумнівно й те, що творчі позиції італійських оперних композиторів-романтиків сформувалися як продовження та оновлення традицій італійського оперного бароко, так само як і вся романтична естетика сформувалася під егідою барочного «трагічного гуманізму». У зв’язку з цим актуальним стає дослідження процесів інтонаційного еволюціонування жанру арії в рамках італійської оперної традиції, виявлення в межах цього процесу інтонаційно-стильових констант, які дотепер зберігають свою художню актуальність. Мета роботи – виявити специфіку інтонаційних мелодійних структур, типових для жанру арії, що проявляються в її історичному розвитку. Об’єктом дослідження виступає оперна творчість італійських композиторів від епохи бароко до епохи романтизму як цілісне музично-історичне явище. Предметом дослідження стають жанр оперної арії як репрезентант прояву еволюційних процесів у рамках італійської оперної творчості. Матеріалом дослідження виступають оперні твори, що утворюють традиційну репертуарну основу європейських театрів, є найбільш показовими з боку виконавської затребуваності (твори К. Монтеверді, Ф. Каваллі, А. Скарлатті, Т. Траетти, Дж. Россіні, Г. Доніцетті, Д. Верді та деяких інших). Методологічну основу дослідження утворює системний метод, що розвивається у сучасному українському музикознавстві. Методи дослідження включають естетико-культурологічний, історико-процесуальний, типологічний жанрово-стильовий, теоретичний структурно-композиційний та виконавський стилістичний підходи. Також, у роботі використовуються деякі методологічні позиції, що склалися в семіотиці, лінгвістиці (теорії художнього тексту) та філософії. Дата реєстрації 2025-04-11 Додано в НРАТ 2025-04-11 Закрити