Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0825U001263, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 29-04-2025 Статус Захищена Назва роботи Особливості інтервенційного лікування хворих з гострим коронарним синдромом в умовах пандемії Covid-19 Здобувач Бондарець Дмитро Вадимович, Керівник Руденко Костянтин Володимирович Опонент Маньковський Георгій Борисович Опонент Зеленчук Олег Валерійович Рецензент Аксьонов Євгеній Володимирович Рецензент Сало Сергій Васильович Опис Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 222 – Медицина (22 – охорона здоров’я). – Державна установа «Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М. М. Амосова Національної академії медичних наук України», м. Київ, 2025. Дисертація захищається в Державній установі «Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М. М. Амосова Національної академії медичних наук України», м. Київ, 2025. У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано нове бачення проблеми в галузі серцево-судинної хірургії щодо підвищення ефективності інтервенційного лікування хворих з гострим коронарним синдромом в умовах пандемії COVID-19. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що одержано теоретичні положення, які висвітлюють питання особливостей та проблем інтервенційного лікування хворих з гострим коронарним синдромом в умовах пандемії COVID-19: - встановлено, що наявність супутньої патології, такої як цукровий діабет ІІ типу, артеріальна гіпертензія, порушення ритму серця та інфаркт міокарда, ініціювала розвиток гострого коронарного синдрому під час маніфестації COVID-19; - з’ясовані ризики, які корелювали з кількістю ураження вінцевих артерій та наявністю супутньої патології; з’ясовано, що цукровий діабет ІІ типу та порушення ритму серця достовірно частіше спостерігалися у пацієнтів основної групи, а ожиріння – у пацієнтів групи порівняння; - розраховані коефіцієнти OR вказували на значущість терміну проведення реперфузії. Встановлено, що у пацієнтів, яким реперфузія проведена у термін понад 6 годин, ризик летальних подій був вищим у 3,3 раза; - ретроспективно визначено коефіцієнт OR у померлих пацієнтів, який показав, що ризик настання летальних подій у них був у 2,56 раза вищий порівняно з пацієнтами основної групи, яким також проведено реперфузію у термін понад 6 годин; - встановлено, що достовірно переважало застосування одностентової методики «Provisional» (66,7%) відносно двостентових методик: «TAP» та «Culotte» (33,3%) в обох групах дослідження; - результати проведених досліджень дозволили з’ясувати, що наявність клінічної маніфестації COVID-19 при гострому коронарному синдромі не впливає на вибір методики черезшкірного коронарного втручання, а лише впливає на поширення запального процесу на дистальні відділи вінцевих артерій та не збільшує кількість їх уражень. Теоретичне значення отриманих результатів полягає у суттєвому доповненні до вирішення теоретичних положень у серцево-судинній хірургії щодо проблеми підвищення ефективності інтервенційного лікування хворих з гострим коронарним синдромом в умовах пандемії COVID-19. Практичне значення результатів дослідження полягає в тому, що його результати дозволили напрацювати та впровадити у практику алгоритм інтервенційного лікування пацієнтів з гострим коронарним синдромом при COVID-19. Також отримані в результаті даного дисертаційного дослідження дані стали підґрунтям для удосконалення існуючої системи надання інтервенційної допомоги пацієнтам з гострим коронарним синдромом в умовах пандемії COVID-19 шляхом вдосконалення системи маршрутизації, транспортування та надання допомоги пацієнтам з гострим коронарним синдромом на тлі клінічної маніфестації COVID-19. Для забезпечення мети дослідження учасників було розподілено на дві групи за принципом наявності COVID-19. До основної групи увійшли пацієнти (n = 50) з гострим коронарним синдромом на тлі маніфестації COVID-19, а до групи порівняння – пацієнти (n = 50) з гострим коронарним синдромом без респіраторно-вірусної інфекції з негативним результатом полімеразно-ланцюгового тесту. Учасників основної групи додатково розподілено на дві підгрупи за принципом наявності підтвердженого діагнозу COVID-19 на момент госпіталізації. До підгрупи І (n = 21) увійшли пацієнти у яких на момент госпіталізації був наявний та підтвержений тестом полімеразно-ланцюгової реакції COVID-19. До підгрупи ІІ (n = 29) включені пацієнти з гострим коронарним синдромом у яких під час госпіталізації клінічні онаки COVID-19 були відсутні, а інфікування відбулося в стаціонарі. Проаналізовано основні скарги, які висловлювали пацієнти під час госпіталізації. Встановлено, що частота найпоширеніших скарг була подібною серед учасників основної групи і групи порівняння (р≥ 0,05). Виключенням стали скарги на періодичні болі в області серця та наявність порушень ритму серця, які достовірно частіше виказували пацієнти групи порівняння (χ2 = 9,06; р = 0,003) та (χ2 = 5,23; р = 0,02) відповідно. Проаналізовано середній час від появи факультативних скарг, притаманних гострому коронарному синдрому, до проведення реперфузійних втручань. В результаті з’ясовано, що частка осіб, яким проведено реперфузію у термін до 6 годин від початку ангінозного болю, була достовірно вищою серед учасників групи порівняння (χ2 = 67,22; р = 0,0001). Дата реєстрації 2025-04-14 Додано в НРАТ 2025-04-14 Закрити