Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0825U001268, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 02-06-2025 Статус Захищена Назва роботи Профілактика та лікування внутрішніх порушень скроневонижньощелепних суглобів у пацієнтів з переломами виросткових відростків нижньої щелепи Здобувач Хасапетов Бенік Суренович, Керівник Копчак Андрій Володимирович Опонент Аветіков Давид Соломонович Опонент Ожоган Зіновій Романович Рецензент Костюк Тетяна Михайлівна Рецензент Прощенко Андрій Миколайович Опис Переломи виросткових відростків (ВВ) та голівки нижньої щелепи (ПГНЩ) є одним з найбільш дискутабельних видів щелепно-лицевої травми через складність хірургічного доступу, погану візуалізацію фрагментів та важкість надійної фіксації після репозиції відламків. Втім, мультицентрові дослідження останніх років переконливо доводять, що відкрита репозиція та стабільна фіксація кісткових фрагментів (ORIF) при даному виді травми демонструє кращі функціональні результати у порівнянні з консервативними методами. Незважаючи на значні успіхи в лікуванні пацієнтів з переломами ВВ, залишається значна частка пацієнтів з незадовільними клінічними результатами. При ПГНЩ цей показник може сягати 25%. Причиною є внутрішні порушення скронево-нижньощелепного суглобу (СНЩС), що виникають внаслідок травматичних ушкоджень і поглиблюються в процесі регенерації та адаптивної перебудови м’яких тканин та кістки в найближчому та віддаленому посттравматичному періоді. Одним із перспективних методів дослідження ступеня травматизації тканин СНЩС є використання артроскопії, що дозволяє оцінити стан капсули суглоба, суглобового диску, визначити наявність адгезій, спайок та крововиливів в порожнині суглоба. Крім того, артроскопія та артроцетез можуть виступати лікувальними маніпуляціями у пацієнтів, що мають ускладнення в післяопераційному періоді такі, як спайки, поліпи синовії, надмірне рубцювання м’яких тканин та втрата мобільності диска СНЩС. Механізм внутрішньосуглобових змін при травмі до кінця не визначений, але подібно до запальних захворювань СНЩС, остеоарозу та дисфункції СНЩС він може бути пов’язаний із збільшенням рівнів хемокінів в синовіальній рідині та навколосуглобових м’яких тканинах. Тому перспективним напрямком профілактики внутрішніх порушень СНЩС у пацієнтів з ПГНЩ є вивчення їх механізму травми на молекулярному рівні (зміни імунохімічного профілю синовіальної рідині та навколишніх м’яких тканин) та пошук шляхів впливу на визначені ланки патогенезу з метою профілактики функціональних порушень у віддаленому посттравматичному періоді. При ПГНЩ частина авторів рекомендують видаляти фіксатори лише у випадках вторинного зміщення чи втрати зв’язку гвинтів з кісткою, а також у випадках, коли фіксатор проникає в порожнину суглоба, натомість інша група дослідників наполягає на обов’язковому видаленні фіксаторів та ревізії навколишніх м’яких тканин у віддаленому післяопераційному періоді. Втім доказів на користь одного чи другого підходу очевидно недостатньо для формування чітких клінічних рекомендацій. У зв’язку з цим метою дослідження було підвищення ефективності профілактики та лікування внутрішніх порушень СНЩС у пацієнтів з переломами ВВ НЩ шляхом розробки і обґрунтування нових методів їх прогнозування, ранньої діагностики та патогенетичної терапії із використанням артроскопічної техніки та внутрішньосуглобового введення лікувальних засобів. Для вирішення поставлених задач нами була створена програма дослідження, що включала три основні етапи. На першому етапі в проспективному дослідженні нами було визначено характер та ступінь ураження мякотканинних структур СНЩС у пацієнтів з ПГНЩ під час проведення відритої репозиції та фіксації фрагментів, а також через 4 місяці після цієї операції під час видалення фіксаторів. На другому етапі за допомогою імуноферментного аналізу було досліджено окремі ланки патогенезу посттравматичних порушень СНЩС на рівні молекулярних механізмів регуляції. Для досягнення поставленої мети у пацієнтів з ПГНЩ визначали рівень хемокінів VEGF, TNFα, MIP-1b (CCL4), FGF4 в синовіальній рідині та капсулі СНЩС в перші дні після травми та через 4 місяці при проведенні повторного хірургічного втручання. Вказані хемокіни були відібрані, як найбільш перспективні в діагностичному і прогностичному аспекті, спираючись на сучасні уявлення про механізми їх біологічної дії та роль в патогенезі остеоартрозу СНЩС. На третьому етапі на основі отриманих даних було запропоновано патогенетично-обгрунтовану методику профілактики та лікування внутрішньосуглобових порушень у пацієнтів з ПГНЩ, що передбачала проведення лікувально-діагностичної артроскопії, артроцентезу та внутрішньо-суглобового введення гіалуронової кислоти на різних етапах лікування та реабілітації хворих, а також підтверджено доцільність видалення фіксаторів із одночасною ревізію навколосуглобових мякотканних структур, як рутинної процедури у пацієнтів з ПГНЩ після консолідації уламків, особливо у випадках виразного функціонального дефіциту СНЩС. Ефективність запропонованого підходу було досліджено в проспективному контрольованому дослідженні у порівнянні з пацієнтами, яким повторне хірургічне втручання не проводилось. Дата реєстрації 2025-04-15 Додано в НРАТ 2025-04-15 Закрити