Реєстраційний номер
0825U001307, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
18-04-2025
Статус
Захищена
Назва роботи
Кримінальна відповідальність за незаконне проведення аборту або стерилізації
Здобувач
Дьоміна Олена Петрівна,
Керівник Одинцова Олена Володимирівна
Опонент Вознюк Андрій Андрійович
Опонент Каменський Дмитро Васильович
Рецензент Волобуєва Олена Олексіївна
Рецензент Городецька Марина Сергіївна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Донецький державний університет внутрішніх справ
Опис
Дисертація є завершеним науковим дослідженням, присвяченим проблемним питанням застосування заходів кримінально-правового впливу за незаконне проведення аборту або стерилізації. За результатами здійсненого авторкою наукового аналізу сформульовано висновки та надано рекомендації, спрямовані на вдосконалення положень вітчизняного кримінального законодавства і правозастосовної практики щодо протидії кримінальним правопорушенням, описаним у ст. 134 Кримінального кодексу України (далі у цій роботі – КК).
У першому розділі роботи висвітлено загальні засади та передумови дослідження кримінальної відповідальності за незаконне проведення аборту або стерилізації. Зокрема здійснено авторський огляд стану наукової розробленості проблематики відповідальності за злочин, передбачений ст. 134 КК. Констатовано збільшення наукової уваги до цієї проблематики, що обумовлено передусім ратифікацією нашою державою Стамбульської конвенції, євроінтеграційними прагненнями України, а також очевидним посиленням компаративістської складової як в законотворчому дискурсі, так і в наукових дослідженнях у галузі кримінального права.
Вивчено релевантні положення Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами (Стамбульської конвенції) та критично проаналізовані результати імплементації цього міжнародного нормативно-правового акту в українське кримінальне законодавство. Однією з новел вітчизняного кримінального закону, пов’язаних із підписанням нашою державою Стамбульської конвенції, стало запровадження нових складів злочинів у межах ст. 134 КК: у ч. 2 – примушування до аборту без добровільної згоди потерпілої особи; у ч. 4 – примушування до стерилізації без добровільної згоди потерпілої особи.
У другому розділі дисертації здійснено аналіз складів злочину «незаконне проведення аборту або стерилізації», а також досліджено окремі питання кримінально-правової кваліфікації діянь, описаних у ст. 134 КК.
Розкрито зміст ознаки суспільної небезпеки незаконного проведення аборту або стерилізації – визначено, що аборт негативно впливає на організм не лише біологічно, механічно або психологічно, а й може спричинити проблеми з наступними вагітностями чи навіть призвести до смерті жінки.
За результатами авторського порівняння положень ст. 134 КК та ст. ст. 38 і 39 Стамбульської конвенції, з урахуванням системного підходу до тлумачення правових актів, звернуто увагу на те, що український законодавець описав у ч. 2 і ч. 4 ст. 134 КК, відповідно, примушування до аборту / стерилізації без добровільної згоди потерпілої особи, що визнано помилковим підходом. На підставі висловлених дисертанткою зауважень запропоновано два альтернативні способи оптимізації редакції ч. 2 і ч. 4 ст. 134 КК, що сприятиме вдосконаленню відповідних положень кримінального закону та практики їх застосування.
В останньому розділі дисертаційного дослідження проаналізовані заходи кримінально-правового впливу щодо осіб, які вчинили незаконне проведення аборту і стерилізації.
Зокрема дисертанткою запропоновано оптимізувати санкції ч.ч. 1-4 ст. 134 КК шляхом включення вказівки на мінімальний розмір основних видів покарань у такий спосіб: 1) у ч. 2 обмеження волі на строк до трьох років або позбавлення волі до двох років; 2) у ч. 3 обмеження волі на строк від трьох до п’яти років або позбавлення волі від двох до п’яти років; 3) у ч. 4 обмеження волі на строк до трьох років або позбавлення волі до двох років; 4) у ч. 5 обмеження волі на строк від двох до п’яти років або позбавлення волі від двох до п’яти років.
У підрозділі 3.2 роботи ретельно проаналізовано зміст та правозастосовний потенціал спеціальної конфіскації як окремого заходу кримінально-правового характеру. Визначено, що посилання на ст. 134 КК відсутнє в закритому переліку кримінальних правопорушень, за які може застосовуватися спеціальна конфіскація за змістом ч. 1 ст. 96-1 КК. Водночас наголошено на тому, що всі (окрім четвертої) частини ст. 134 КК описують такий основний вид покарання, як позбавлення волі, що, з урахуванням ч. 1 ст. 96-1 КК, формально надає суду право застосувати спеціальну конфіскацію за вчинення діянь, описаних у цих частинах. За результатами опрацювання обмеженої практики застосування ст. 134 КК не виявлено жодного посилання на застосування спеціальної конфіскації до особи, винної в здійсненні незаконного аборту.
Дата реєстрації
2025-04-18
Додано/оновлено в НРАТ
2025-04-18 / 2026-07-01
