Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0825U001330, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 13-06-2025 Статус Наказ про видачу диплома Назва роботи Інформаційна культура судді: теоретико-правові аспекти Здобувач Кривешко Ірина Володимирівна, Керівник Міхайліна Тетяна Вікторівна Опонент Бєлов Дмитро Миколайович Опонент Панкратова Вікторія Олегівна Рецензент Амелічева Лілія Петрівна Рецензент Мартинюк Олексій Володимирович Опис Дисертацію присвячено комплексному обґрунтуванню нових науково-теоретичних та прикладних положень щодо формування інформаційної культури судді. У розділі 1 «Загальнотеоретичний аналіз інформаційної культури судді» досліджено поняття інформаційної культури як міждисциплінарного феномену та її співвідношення із суміжними категоріями; роль інформаційної культури судді у digital-суспільстві та передумови її формування; а також складники інформаційної культури судді. Наголошується на тому, що у широкому (загальнофілософському) сенсі інформаційна культура визначається як частина загальної культури людства, пов’язана з розвитком інформаційного суспільства та його технічної складової. У вузькому (спеціально-юридичному) значенні інформаційна культура є міждисциплінарним явищем на межі загальної інформаційної та правової культури. У цьому сенсі інформаційна культура як юридичний феномен визначається як частина правової культури, яка опосередковує втілення у практичну діяльність особи в інформаційно-технічному середовищі: 1) інформаційної грамотності (компетентностей щодо створення, виявлення, зберігання, аналізу інформації та кваліфікованого користування програмними й технічними засобами); 2) інформаційної етики (правил поводження у інформаційному середовищі), поваги до правових цінностей, прав і свобод людини і громадянина. Акцентується увага на тому, що інформаційна культура у вузькому (спеціально-юридичному) значенні також може розумітися, як у загальному сенсі (тобто характеризувати будь-яку особу), так і в професійному сенсі (тобто характеризувати інформаційну культуру представників окремих правничих професій, яка має певні особливості, порівняно як з загагальною інформаційною культурою, так і порівняно з іншими правничими професіями). Видом професійної інформаційної культури і буде визнаватися інформаційна культура судді. У розділі 2 «Правове та організаційне забезпечення інформаційної культури судді» здійснено системний порівняльно-правовий аналіз нормативних засад інформаційної культури судді; суб’єктів забезпечення інформаційної культури судді; юридичних та неюридичних засобів підвищення інформаційної культури судді. Здійснено фундаментальний аналіз нормативної основи впровадження та розвитку інформаційної культури на міжнародному та національному рівні. Зроблено висновок, що у міжнародно-правових актах та національному законодавстві абсолютно по-різному розставлені акценти щодо досягнення стану інформаційної безпеки, зокрема, міжнародне право майже у кожному акті, релевантному до інформаційної та(або) інформаційно-технічної сфер діяльності, підкреслює необхідність формування інформаційної культури (або цифрової чи кібер-культури) як важливого інструменту досягнення інформаційної безпеки та захисту персональних даних. Натомість, вітчизняне законодавство є більш технологічним, дуже детально регламентує широке коло відносин та процедур у цифровій сфері, але необхідність формування інформаційної культури майже ігнорує. Констатовано наявність проблем юридичної техніки, що виражається у неоднорідності легального поняттєво-категоріального апарату щодо інформаційної культури в Україні. Пропонується та обґрунтовується внесення змін до чинного законодавства України. Зокрема, в Законах України «Про інформацію» та «Про засади інформаційної безпеки України» закріпити поняття інформаційної культури як одного з інструментів досягнення стану інформаційної безпеки. Також визначити складники інформаційної культури: інформаційну грамотність та інформаційну етику. Закріпити, що видами інформаційної культури, залежно від сфери застосування є: цифрова культура, медіакультура та кіберкультура (та, відповідно, їхні складники), – які і мають використовуватися на рівні спеціальних підзаконних нормативно-правових актів. Дата реєстрації 2025-04-24 Додано в НРАТ 2025-04-24 Закрити