Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0825U001341, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 22-05-2025 Статус Захищена Назва роботи Медіація як альтернативний спосіб врегулювання земельних спорів Здобувач Хлистік Мирослава Андріївна, Керівник Карпінська Наталія Володимирівна Опонент Федчишин Дмитро Володимирович Опонент Лісова Тетяна Вікторівна Рецензент Фідря Юлія Олександрівна Рецензент Книш Сергій Володимирович Опис У дисертації здійснено комплексний науковий аналіз правового регулювання та практики використання медіації у вирішенні земельних спорів на основі дослідження сучасного вітчизняного та зарубіжного законодавства, з урахуванням особливостей впроваджених медіацій у світові правові системи, сформульовано теоретичні узагальнення та практичні пропозиції, що загалом вирішують важливе наукове завдання і спрямовані на вдосконалення нормативного забезпечення та практики застосування медіації у сфері земельних правовідносин. Дисертація є першим у юридичній науці України спеціальним комплексним дослідженням медіації як способу врегулювання земельних спорів. Узагальнено наукові напрацювання щодо сутності понять «конфлікт», «спір», «земельний спір» та сформульовано авторське визначення земельного спору як правовідносин, пов’язаних із суперечностями, що виникли між суб’єктами земельних відносин (громадянами, юридичними особами, органами місцевого самоврядування та органами державної влади) щодо об’єкта земельних правовідносин (землі в межах території України, земельних ділянок та прав на них, у тому числі на земельні частки (паї). Досліджено правову природу категорії «спір» та розвинено ідею доцільності її використання у юридичній сфері. Уточнено сутність медіації як правової категорії та запропоновано авторське визначення цього терміну як структурованого процесу переговорів, організацію та проведення якого забезпечує незалежний та неупереджений медіатор з метою врегулювання спору шляхом налагодження неконфліктної комунікації та пошуку сторонами спору взаємоприйнятних рішень, які базуються на інтересах та потребах сторін. Констатовано, що у сучасній вітчизняній юридичний доктрині та діючій нормативно-правовій базі поза увагою залишено питання визначення категорії медіації земельних спорів (земельної медіації) як окремого терміну. Сформульовано визначення медіації земельних спорів як структурованого процесу переговорів, організацію та проведення якого забезпечує незалежний та неупереджений медіатор з метою врегулювання земельного спору шляхом налагодження неконфліктної комунікації та пошуку сторонами земельного спору взаємоприйнятних рішень, які базуються на інтересах та потребах сторін земельного спору. Проаналізовано існуючі дефініції медіабельності спорів та її критерії у сучасній правовій науці та сформульовано розуміння медіабельності земельного спору як сукупності необхідної та достатньої кількості факторів та ознак спору, які, по-перше, дозволяють розпочати процедуру медіації, та, по-друге, свідчать про високу ймовірність успішного врегулювання земельного спору шляхом медіації. Виокремлено дві групи ознак медіабельності земельного спору: правові (формальні) ознаки, сукупність яких дозволяє розпочати процедуру медіації та є необхідною для того, щоб медіація могла мати місце, та фактичні ознаки, які свідчать про високу ймовірність успішного врегулювання земельного спору шляхом медіації. Обґрунтовано тезу про те, що за умови відповідності усім встановленим формальним та принаймні одній фактичній ознаці земельний спір є медіабельним (може бути ефективно врегульований шляхом медіації). Виявлено неоднозначне розуміння статусу медіації, закріпленого у вітчизняному законодавстві, та запропоновано вилучити з визначення терміну «медіація» у Законі України «Про медіацію» слово «позасудова». Внесено пропозицію запровадити ведення статистичного обліку випадків примирення сторін спорів шляхом медіації у судових процесах (у різних категоріях справ, у тому числі, пов’язаних із земельними спорами) та відображати їх у річних судових звітах, а також запропоновано (з урахуванням вимог щодо дотримання принципу конфіденційності) організувати статистичний збір загальної інформації щодо кількості проведених приватних медіацій для врегулювання спорів (у тому числі у сфері земельних відносин). Виокремлено ряд об’єктивних та суб’єктивних чинників, які стримують розвиток та активне використання земельної медіації, серед яких: відсутність реальної підтримки та зацікавленості у просуванні медіації з боку держави; відсутність в Україні достатньої кількості спеціалізованих медіаторів, які займаються врегулюванням земельних конфліктів; низький рівень довіри до медіаторів як до представників окремої професії, відсутність гарантій надання ними якісних послуг; режим воєнного стану в Україні та ін. Запропоновано класифікацію основних видів медіації за критерієм добровільності/обов’язковості та критерієм інтегрованості у судову систему: 1) добровільна досудова медіація; 2) обов’язкова досудова медіація; 3) добровільна судова медіація; 4) обов’язкова судова медіація; 5) квазіобов’язкова медіація. Розроблено авторську «Ментальну карту розвитку земельної медіації в Україні». Дата реєстрації 2025-04-24 Додано в НРАТ 2025-04-24 Закрити