Реєстраційний номер
0825U001359, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
26-06-2025
Статус
Захищена
Назва роботи
Інституційні та правові механізми відшкодування шкоди, завданої внаслідок збройної агресії
Здобувач
Мудра Ірина Романівна,
Керівник Нагнибіда Володимир Іванович
Опонент Максимович Роман Олегович
Опонент Буроменський Михайло Всеволодович
Опонент Карнаух Богдан Петрович
Рецензент Махінчук Віталій Миколайович
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Науково-дослідний інститут приватного права і підприємництва імені академіка Ф. Г. Бурчака Національної академії правових наук України
Опис
Усталення сучасних гуманістичних цінностей, покладених в основу кращих виявів людської цивілізації, що розвивалися та закріплювалися на всіх рівнях її існування як поступально, так і революційно, протягом останніх тисячоліть, станом на початок XXI століття, на жаль, не призвело до викорінення таких руйнівних явищ нашої дійсності, як міжнародні збройні конфлікти. Останні досі залишаються, на думку деяких держав та їхніх лідерів, можливим та навіть ефективним способом вирішення міждержавних протиріч та/або досягнення власних геополітичних цілей. Виявом цього стала й неспровокована повномасштабна збройна агресія Російської Федерації проти України, розпочата 24 лютого 2022 року, абсурдність мотивування якої та масштаби завданих нашій державі та її громадянам збитків, руйнувань і страждань вражають. Саме тому важливого теоретичного та практичного значення набуває вивчення чинного міжнародно-правового регулювання механізмів відшкодування шкоди, завданої міжнародно-протиправними діяннями, а також вже наявного досвіду створення та діяльності різних спеціальних міжнародних комісій та трибуналів із розгляду заяв постраждалих від таких дій держав, їхніх фізичних та юридичних осіб. Дисертацію присвячено встановленню та аналізу засад і порядку відшкодування шкоди державами за міжнародно-протиправні діяння, вивченню наявного міжнародного досвіду, розробленню принципів і конкретних складових функціонування спеціального компенсаційного механізму відшкодування шкоди, завданої Російською Федерацією внаслідок її збройної агресії проти України. Дисертація складається із трьох розділів, які включають дев’ять підрозділів. У роботі послідовно розглядаються питання відшкодування шкоди, завданої міжнародно-протиправними діяннями, починаючи від дослідження методологічних базових понять: «міжнародний правопорядок», «міжнародний порядок», «принципи сучасного міжнародного правопорядку», «міжнародно- протиправне діяння», - і продовжується дослідженням досвіду створення та діяльності різних спеціальних міжнародних комісій та трибуналів із розгляду заяв постраждалих держав, їхніх фізичних та юридичних осіб (Спеціальний трибунал Ірану та Сполучених Штатів (IUSCT), Компенсаційна комісія Організації Об’єднаних Націй (UNCC) та Спеціальна комісія Еритреї та Ефіопії (EECC)), у рамках яких не лише розглядались та вирішувались відповідні скарги, але й були розроблені ефективні механізми формування та виплати компенсацій зі спеціально створених фондів чи іншим чином за рахунок держав, визнаних винними в міжнародно-протиправних діяннях, а також окремо аналізуються питання створення та функціонування спеціального компенсаційного механізму з відшкодування шкоди для України. Об’єктом дисертаційного дослідження є суспільні відносини, пов’язані із відшкодуванням шкоди, завданої збройною агресією. Предметом дисертаційного дослідження є наукові погляди, ідеї, концепції, принципи і норми міжнародного права, міжнародний досвід функціонування інституційних та правових механізмів відшкодування шкоди, завданої внаслідок збройної агресії, зокрема шкоди, завданої збройною агресією Російської Федерації. На основі здійсненого дослідження принципів сучасного міжнародного правопорядку визначено, що засади мирного вирішення міжнародних спорів між державами, утримання у своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування, непорушності кордонів та територіальної цілісності зрозумілим чином тісно взаємопов’язані, одночасно ґрунтуючись на взятих на себе державами згідно зі Статутом ООН та іншими договорами міжнародних зобов’язаннях і випливаючи з усталених приписів звичаєвого міжнародного права. Їх тлумачення та застосування на практиці є складним багатоступеневим процесом, потребуючи звернення до прецедентної практики міжнародних судів, спеціальних комісій та трибуналів, як і взяття до уваги результатів доктринального консенсусу, якщо такого досягнуто в конкретному питанні або щодо специфічної герменевтичної проблеми. Автор стверджує про визнання міжнародною спільнотою в особі Генеральної Асамблеї ООН та підтвердження у відповідному розпорядженні Міжнародного Суду ООН факту порушення Російською Федерацією основоположних принципів міжнародного права та світового правопорядку у зв’язку з веденням агресивної завойовницької війни проти України, порушенням її суверенітету, кордонів та територіальної цілісності. Підсумовано, що інститут міжнародних зобов’язань держав посідає чільне місце в понятті міжнародно-протиправного діяння (дії або бездіяльності), суть якого виявляється через безпосереднє порушення таких зобов’язань, незалежно від їхньої договірної чи позадоговірної природи. Природа та зміст міжнародного зобов’язання, джерело його закріплення і форма виконання або дотримання зумовлюють відповідні правові наслідки у вигляді покладення на державу- агресора обов’язку з відшкодування завданої шкоди.
Дата реєстрації
2025-04-27
Додано/оновлено в НРАТ
2025-04-27 / 2026-07-01
