Пошук академічних текстів

Реєстраційний номер

0825U001475, Дисертація доктора філософії

На здобуття

Доктор філософії, 081, Право

Дата захисту

25-04-2025

Статус

Запланована

Назва роботи

Кримінально-правова характерника сексуального насильства над дітьми

Здобувач

Дядічко Вадим Ігорович,

Керівник Хашев Вадим Георгійович
Опонент Блага Алла Борисівна
Опонент Дякін Ярослав Олександрович
Рецензент Шевченко Сергій Іванович
Рецензент Шаблистий Володимир Вікторович

Опис

Наукова праця присвячена удосконаленню теоретичних положень кримінального права в частині кримінальної відповідальної за сексуальне насильство над дітьми. У першому розділі, в якому йдеться про об’єктивні ознаки сексуального насильства над дітьми за КК України, доведено, що статевою свободою дитини є невід’ємне право кожної психічно здорової дитини у віці від шістнадцяти до вісімнадцяти років на самовизначення у сфері статевих відносин, тобто реальна можливість дитини такого віку за власним бажанням вступати у добровільні статеві зносини з вільно обраним партнером, незалежно від його статі, або взагалі відмовитись від будь-яких сексуальних контактів з іншими особами. Аргументовано позицію, що абсолютну заборону на вступ у будь-які контакти сексуального характеру з особою, яка з певних причин не є носієм статевої свободи точніше буде називати не статевою недоторканістю, а статевою недоторканністю. Пропонується під останньою розуміти охоронюваний законом стан, що передбачає абсолютну заборону на вступ у будь-які контакти сексуального характеру з людиною, яка з певних причин (наприклад, недосягнення віку шістнадцяти років, психічне захворювання, втрата свідомості) не є носієм статевої свободи. Підтримується позиція, що потерпілою від сексуального насильства у ст. 153 КК України може бути будь-яка дитина, яка не досягла віку вісімнадцяти років, незалежно від статі, родинних відносин, а також того, у яких стосунках вона перебувала до вчинення кримінального правопорушення із винною особою. При цьому, у ч.3 ст.153 КК України вік потерпілої дитини від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а у ч.4 ст.153 КК України – дитина, яка не досягла чотирнадцяти років. Для діянь, передбачених у ч.5 та ч.6 ст.153 КК України потерпілою дитиною є будь-яка фізична особа, яка не досягла віку вісімнадцяти років. З’ясовано, що об’єктивна сторона сексуального насильства над дітьми має відмінності, що залежать від віку потерпілої дитини: 1) для дітей віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років вона може полягати у будь-яких насильницьких діях, що мають сексуальний характер, не пов’язані з інтимним проникненням у тіло потерпілої особи та обов’язково за відсутності добровільно згоди на їх вчинення; 2) для дітей віком до чотирнадцяти років вона може полягати лише у будь-яких діях сексуального характеру, не пов’язаних з інтимним проникненням у тіло потерпілої особи, без урахування факту наявності чи відсутності добровільної згоди на їх вчинення. Моментом закінчення сексуального насильства слід вважати момент початку вчинення будь-яких дій сексуального характеру, не пов’язаних з інтимним проникненням у тіло людини, тобто у той час, коли винний доторкнеться хоч би один раз до будь-якої з інтимних частин тіла потерпілої особи, або змусить її доторкнутись до відповідних частин свого тіла. При чому не має значення, чи це оголені чи одягнені частини тіла. Доведено, що будь-які торкання винними особами до інтимних частин тіла малолітніх потерпілих осіб, незалежно від наявності добровільної згоди на такі дії з їх боку, слід кваліфікувати лише як сексуальне насильство над дітьми за відповідною частиною ст.153 КК України. Згоду особи на дії сексуального характеру, не пов’язані із проникненням у тіло іншої особи, не може бути визнано добровільною у разі, якщо таку згоду було надано під впливом погрози застосування фізичного насильства, безпосереднього застосування фізичного насильства як самій потерпілій дитині, так і іншій, небайдужій для потерпілої дитини особі, а також з використанням безпорадного стану потерпілої дитини. Добровільна згода на конкретні дії сексуального характеру може бути не лише вербальною, але й конклюдентною, але у будь-якому разі чітко вираженою і зрозумілою партнеру. У другому розділі досліджуються суб’єктивні ознаки сексуального насильства над дітьми за КК України. З’ясовано, що суб’єкт сексуального насильства загальний і ним може бути будь-яка особа, яка: 1) є фізичною особою тобто людиною, незалежно від статі, громадянства, посади, сімейних відносин з потерпілим та інших соціально-демографічних характеристик; 2) осудною або обмежено осудною особою; 3) на момент вчинення насильницьких дій сексуального характеру їй має виповнитись чотирнадцять років. Пропонується для випадків зґвалтування дітей у ст.152 КК України та сексуального насильства над дітьми у ст.153 КК України передбачити більш сувору відповідальність у разі їх вчинення такими спеціальними суб’єктами як члени сім’ї, близькі родичі або особи, на яких покладено обов’язки щодо виховання потерпілих дітей або піклування про них. Так, ч.5 ст. 153 КК України після словосполучення «тяжкими наслідками» доцільно доповнити наступним положенням: «…або вчинені членом сім’ї, близьким родичем або особою, на яку покладено обов’язки щодо виховання потерпілої дитини або піклування про неї». Кваліфікованим видом аналогічного змісту бажано доповнити і ст. 152 КК України.

Додано в НРАТ

2025-05-02