Пошук академічних текстів

Реєстраційний номер

0825U001505, Дисертація доктора філософії

На здобуття

Доктор філософії, 091, Біологія

Дата захисту

Статус

Запланована

Назва роботи

Поширення, екологія та вірулентність дерматоміцетів амфібій та рептилій

Здобувач

Клинова Олександра Володимирівна,

Керівник Зіненко Олександр Іванович
Опонент Ходосовцев Олександр Євгенович
Опонент Світін Роман Сергійович
Рецензент Утєвський Сергій Юрійович
Рецензент Акулов Олександр Юрійович

Опис

Робота присвячена дослідженню розповсюдженості грибів-патогенів рептилій та амфібій Ophidiomyces ophidiicola, Paranannizziopsis spp. та Batrachochytrium dendrobatidis в Україні та Європі, їх поширеності серед різних видів, а також вивченню патоген-специфічних факторів, що впливають на інфікування змій грибом O. ophidiicola, зокрема швидкості росту, проростання спор та вірулентності. Дослідження проводилося на матеріалі, зібраному в рамках вивчення розповсюдженості O. ophidiicola у Європі (Blanvillain et al., 2024) та B. dendrobatidis в Україні (Jakóbik et al., 2024). Оцінку наявності ДНК патогенів у зразках проводили методом кПЛР з використанням специфічних праймерів до ділянки ITS відповідних грибів. Визначення генотипів O. ophidiicola було проведено Джеффом Лорчем за допомогою секвенування ділянок геному патогену. Чисті культури ізолятів O. ophidiicola, що використовувалися у дослідженні, отримані з колекції Національного центру здоров’я дикої природи Геологічної служби США. Для аналізу швидкості росту діаметр колоній восьми ізолятів O. ophidiicola вимірювали кожні 24 години протягом 16 діб. Оцінку проростання спор O. ophidiicola здійснювали шляхом інкубації спорової суспензії 15 ізолятів при різних температурах з подальшим пророщуванням за оптимальної для цього гриба температури. Частку пророслих спор оцінювали за допомогою світлової мікроскопії. Вірулентність O. ophidiicola оцінювали шляхом інокуляції маїсових полозів сімома ізолятами патогену з подальшою щотижневою оцінкою тяжкості уражень та частоти линяння особин в кожній групі. Статистичний аналіз проводили у програмному середовищі R. Патогенний гриб O. ophidiicola спорадично поширений на території України. Носіями O. ophidiicola виявилися 13,4% досліджених особин. Загальна поширеність уражень шкіри складала 30,5%, але лише 40% особин з ураженнями були носіями офідіомікозу. Патоген було виявлено серед трьох видів змій: Natrix natrix, Vipera berus nikolskii та Zamenis longissimus. Крім того, було підтверджено присутність O. ophidiicola та його здатність викликати явний дерматомікоз вужів звичайних на території Харківської області щонайменше з 2003 року. В ході аналізу музейних зразків було вперше встановлено присутність O. ophidiicola на території Грузії, що також є першою знахідкою цього патогену у Кавказькому регіоні. Патогенні гриби Paranannizziopsis spp. були зареєстровані вперше на території Португалії. Крім того, було виявлено два нові види-хазяїни для цього патогену у Європі: Vipera latastei та Coronella austriaca. Був задокументований випадок ураження шкіри Vipera berus nikolskii з природи ентомопатогенним грибом Beauveria bassiana sensu lato. Було узагальнено рекомендації щодо протидії поширенню O. ophidiicola у природніх популяціях змій. Встановлено, що при утриманні змій в неволі ключовими факторами контролю захворювання є регулярний моніторинг стану здоров’я рептилій, ізоляція симптоматичних особин, розміщення теплових ламп у тераріумах для збільшення швидкості линяння, регулярне очищення тераріумів. Утримання Natrix tessellata в неволі рекомендується уникати. В ході аналізу швидкості росту O. ophidiicola встановлено, що ізоляти з Європи мають значно менші темпи росту, ніж ізоляти із США. Крім того, ізоляти, що відносяться до філогенетичної клади І («Європейської») мають значно меншу швидкість росту, ніж ізоляти клади ІІ. Встановлено, що проростання спор різних ізолятів O. ophidiicola в оптимальних умовах варіює в діапазоні від 4,6% до 93,4%, що може значною мірою впливати на інфекційну дозу та, як наслідок, вірулентність різних ізолятів. Виявлено позитивний вплив теплового шоку на проростання спор 11 з 15 ізолятів. За результатами експериментального інфікування змій конідіями O. ophidiicola встановлено, що ізоляти філогенетичної клади ІІ викликають значно тяжчі симптоми офідіомікозу, ніж ізолят клади І. Частота появи уражень та їх тяжкість були значно вищими за попередньої скарифікації шкіри. Всі заражені змії линяли значно частіше, ніж змії у контрольній групі, при чому важчі ураження провокували частіші линяння у хворих змій. Аналіз поширеності B. dendrobatidis показав присутність патогену на півночі та заході України. Був виявлений статистично значущий зв’язок між придатністю середовища існування, передбаченою моделлю для B. dendrobatidis (Tytar et al. 2023), та наявністю патогену. Практичне значення роботи полягає в доповненні знань про фактори ризику, яким піддаються такі вразливі і в той самий час важливі для підтримання стабільності екосистем групи тварин, як рептилії та амфібії. Вивчення генотип-специфічних особливостей, що можуть впливати на вірулентність патогену, важливе для прогнозування швидкості розповсюдження та динаміки захворювання у наївних популяціях, в які потрапляє відповідний штам. Узагальнені на основі проведених досліджень рекомендації щодо протидії поширенню грибів-патогенів рептилій та проведення транслокацій тварин можуть використовуватися для коригування природоохоронних стратегій.

Додано в НРАТ

2025-05-06