Реєстраційний номер
0825U001515, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
20-05-2025
Статус
Захищена
Назва роботи
Запалення при ішемічній хворобі серця: коморбідність, маркери і роль колхіцину
Здобувач
Бота Романа Андріївна, аспірант
Керівник Тащук Віктор Корнійович
Опонент Ханюков Олексій Олександрович
Опонент Вакалюк Ігор Петрович
Рецензент Федів Олександр Іванович
Рецензент Ілащук Тетяна Олександрівна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Буковинський державний медичний університет
Опис
Ішемічна хвороба серця (ІХС) ̶ це хронічне прогресуюче захворювання, що характеризується високими показниками захворюваності та смертності. Основною причиною розвитку ІХС є атеросклеротичні зміни в коронарних артеріях, які з часом можуть призводити до ускладнень, таких як розрив бляшки. Запальний процес відіграє ключову роль у патогенезі атеросклерозу, впливаючи на всі етапи його розвитку та підвищує ризик несприятливих серцево-судинних подій.
Сучасне розуміння ролі запального процесу в патогенезі атеросклерозу, сприяло дослідженню нових терапевтичних підходів, спрямованих на зниження судинного запалення з метою профілактики критичних серцево-судинних ускладнень. Тому розробка нових методів діагностики та включення протизапальної терапії в комплексне лікування пацієнтів із ІХС є актуальними напрямками медицини.
Мета дослідження. Визначити значимість системного запалення в патогенезі ішемічної хвороби серця в її гострих і хронічних формах та виявити найбільш значущі маркери активності запального процесу і ризику серцево-судинних подій, ролі коморбідності та ефективності впливу колхіцину.
Результати. За аналізу результатів дослідження виявлено переважання чоловіків над жінками серед когорти хворих на ІХС (65,28% та 34,72% відповідно, p<0,001). Пацієнти із стабільною стенокардією ІІ-ІІІ функціонального класу (СтСт ІІ-ІІІ ФК) були відносно молодшими (54,78±1,11 проти 63,50±1,82, p<0,001), мали достовірно вищі значення фракції викиду лівого шлуночка (ФВ ЛШ) (p<0,001), систолічного артеріального тиску (САТ) (р<0,001) та діастолічного артеріального тиску (ДАТ) (p=0,001). У групі зіставлення (хворі на інфаркт міокарда з елевацією сегмента ST (STEMI)) порівняно з основною групою (пацієнти із СтСт ІІ-ІІІ ФК) виявлено більше випадків пацієнтів з високим рівнем коморбідності за шкалою Charlson (р<0,001). У пацієнтів основної групи спостерігали нижчі рівні креатиніну, фібриногену, глюкози та нижчі показники лейкоцитарних маркерів запалення, таких як, співвідношення нейтрофілів/лімфоцитів (NLR) (р˂0,001), індексу системного імунного запалення (SII) (р=0,002), індексу системної реакції запалення (SIRI) (р=0,007) та сукупного індексу системного запалення (AISI) (р=0,011).
Включення колхіцину до базисної терапії пацієнтів із СтСт ІІ–ІІІ ФК сприяло достовірному зниженню ЧСС ̶ на Δ -13,33% (р=0,032), САТ ̶ на Δ -20,31% (р˂0,004) і ДАТ на Δ -22,22% (р=0,004). Також застосування колхіцину було асоційоване з приростом ФВ ЛШ на Δ +14,71% (р=0,001). Комбінована терапія колхіцином та нікорандилом продемонструвала ще більш виражений терапевтичний ефект, зокрема в зниженні ЧСС на Δ -15,79%, САТ на Δ -23,44%, ДАТ на Δ -22,22% (у всіх випадках р<0,05); збільшенні ФВ ЛШ на Δ +17,64% (p<0,001), нормалізації структурних параметрів міокарда (р<0,05), а також у покращенні показників якості життя (р=0,004) та психоемоційного стану (р=0,004). Комбіноване лікування призвело до значнішого зниження рівнів ЗХС, тригліцеридів, ЛПНЩ, ліпопротеїнів дуже низької щільності, КА та підвищення рівня ліпопротеїнів високої щільності (у всіх випадках р<0,05).
Додаткове призначення колхіцину та нікорандилу до базисної терапії у пацієнтів із СтСт ІІ–ІІІ ФК сприяє більш вираженому зниженні активності низькоінтенсивного запалення, що проявляється зниженням рівня лейкоцитів і нейтрофілів, підвищенням кількості лімфоцитів, а також зниженням лейкоцитарних маркерів запалення: NLR, PLR, SII, SIRI, AISI (р<0,05). Було зафіксовано достовірне зниження біомаркерів запалення, зокрема фібриногену (р=0,004) та СРП (р=0,022). Крім того, комбінована терапія забезпечувала суттєве покращення функції ендотелію, що підтверджувалося зниженням рівня ЕТ-1 (р=0,026). Монотерапія колхіцином також сприяла зниженню запальних маркерів у пацієнтів зі СтСт ІІ–ІІІ ФК, проте її ефективність виявилася менш вираженою порівняно з комбінованим лікуванням. У пацієнтів із STEMI додавання колхіцину до базисної терапії призвело до достовірного зниження рівнів лейкоцитів, нейтрофілів і моноцитів, підвищення кількості лімфоцитів, а також зменшення лейкоцитарних індексів запалення, зокрема NLR, PLR, SII, SIRI та AISI.
Наукова новизна отриманих результатів. На основі отриманих результатів дослідження поглиблено наукові уявлення про клінічні особливості перебігу ІХС з урахуванням вікових, гендерних та коморбідних факторів. Встановлено, що пацієнти із СтСт ІІ–ІІІ ФК були відносно молодшими, а серед загальної когорти хворих на ІХС спостерігалося переважання чоловіків. В осіб зі STEMI частіше реєстрували високий рівень коморбідності за шкалою Charlson. Хворі зі СтСт ІІ–ІІІ ФК мали кращу скоротливу функцію міокарда, що відображалося у вищій ФВ ЛШ, а також нижчі рівні креатиніну та глюкози в крові. У них спостерігалася менш виражена системна запальна відповідь, що проявлялося зниженими показниками лейкоцитарних маркерів запалення, зокрема NLR, SII, SIRI та AISI.
Дата реєстрації
2025-05-06
Додано/оновлено в НРАТ
2025-05-06 / 2026-07-06
