Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0825U001531, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 03-06-2025 Статус Захищена Назва роботи Цивільно-правовий режим об’єктів самочинного будівництва Здобувач Нікітенко Вікторія Вікторівна, Керівник Горінов Павло Валерійович Опонент Армаш Надія Олексіївна Опонент Беззубов Дмитро Олександрович Рецензент Гавронська Тетяна Володимирівна Рецензент Сухицька Наталія Валеріївна Опис Кваліфікаційна наукова праця є комплексним науковим дослідженням питань, пов’язаних із нормативно-правовим регулюванням відносин щодо самочинного будівництва та цивільно-правового режиму його об’єктів. Дисертація складається з трьох розділів, об’єднаних у вісім підрозділів, висновків до них, загальних висновків, списку використаних джерел і додатків. Перший розділ «Юридична природа самочинного будівництва» присвячено аналізу ретроспективи правового регулювання відносин, пов’язаних із правом на забудову і самочинним будівництвом, онтології будівництва як юридично значущої діяльності та самочинного будівництва як неправомірної діяльності. У результаті ретроспективного погляду в минуле на хронологічній основі ключових етапів періодизації історії України встановлено, що відносини зі здійснення права на забудову, самочинного будівництва, самовільного зайняття земельної ділянки, добросусідства були об’єктом правового регулювання від часів Київської Русі. Правила щодо забудови земельних ділянок та відповідальність за їх порушення були встановлені і дійшли до нас у найвідоміших пам’ятках права відповідних історичних періодів («Законах ХІІ таблиць», «Будівельному статуті», «Руській Правді»; «Саксонському зерцалі» ХІІІ ст., «Литовських статутах» 1529, 1568 і 1588 рр.; «Правах, за якими судиться малоросійський народ» 1743 р., «Зібрання малоросійських прав» 1807 р. та ін.), які заклали юридичні підвалини для майбутнього публічно- та приватноправового регулювання зазначених відносин. У дисертаційному дослідженні обґрунтовано, що з’ясування юридичної природи самочинного будівництва крізь призму діяльнісного методологічного підходу відповідає онтології будівництва і є оптимальним теоретичним підходом у дослідженні цивільно-правового режиму об’єктів самочинного будівництва. Зроблено висновок, що будівництво є юридично значущою діяльністю, тобто такою, яка в силу своєї соціально-економічної ролі і цінності перебуває під впливом права, охоплюється сферою дії його принципів і норм, і з опертям на межі здійснення права на забудову може бути кваліфікована як правомірна чи неправомірна. Констатовано, що будівництво є законним способом здійснення низки суб’єктивних прав особи: права на житло, права власності на землю (земельну ділянку), права користування земельною ділянкою тощо, здійснення яких реалізується через «право на забудову» власників та користувачів земельної ділянки. Виокремлено, залежно від правового титулу, на якому існує право на забудову, такі його види: а) право на забудову, що ґрунтується на титулі права власності на землю; б) право на забудову, що ґрунтується на титулі суперфіцію; в) право на забудову, що ґрунтується на титулі постійного землекористування; в) право на забудову, що ґрунтується на титулі оренди. Доведено, що самочинне будівництво являє собою негативний соціальний і правовий феномен, неправомірну діяльність (правопорушення, зловживання правом), яка спричиняє деструктивні наслідки, а тому відносини, які виникають у зв’язку зі здійсненням такого будівництва, є не тільки об’єктом регулятивної, а й охоронної функцій права. Сформульовано визначення самочинного будівництва як правопорушення, яке є протиправним, суспільно шкідливим (суспільно небезпечним), умисним діянням у сфері містобудівної діяльності, що має тривалий характер, посягає на земельні відносини та/або встановлений порядок будівництва, суб’єктивні права інших осіб, за яке передбачено юридичну (адміністративну, кримінальну, цивільно-правову) відповідальність. Уперше запропоновано дефініцію самочинного будівництва як зловживання правом, що являє собою неправомірну, соціально шкідливу, недобросовісну діяльність (поведінку) власника або користувача земельної ділянки при здійсненні власного права на забудову в неприйнятний з погляду моралі і права спосіб і тягне за собою юридичні наслідки, встановлені законом. У другому розділі «Особливості цивільно-правового режиму різних самочинно зведених об’єктів нерухомості» проведено комплексний аналіз поняття, ознак та класифікації об’єктів самочинного будівництва, поняття, структури та специфіки їх цивільно-правового режиму. Уперше запропоновано визначення поняття «об’єкт самочинного будівництва» як самостійний об’єкт нерухомого майна штучного походження, що є результатом або процесом нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту та відповідає ознакам самочинності. Зроблено висновок, що об’єкти самочинного будівництва як об’єкти цивільних прав є обмеженими в цивільному обороті, допоки право власності на такі об’єкти не буде визнано судом та зареєстровано. Наголошено, що ознака самостійності об’єктів самочинного будівництва має важливе юридичне значення для визнання права власності на них і означає, що такі об’єкти є самостійними об’єктами нерухомого майна за своїми індивідуально визначеними характеристиками та функціональним призначенням, мають статус головної речі. Дата реєстрації 2025-05-07 Додано в НРАТ 2025-05-07 Закрити