Реєстраційний номер
0825U001548, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
25-06-2025
Статус
Захищена
Назва роботи
Роль гідроген сульфіду в патогенезі та корекції ураження серця за алкогольної кардіоміопатії (експериментальне дослідження).
Здобувач
Матяш Олександр Романович,
Керівник Волощук Наталія Іванівна
Опонент Бєленічев Ігор Федорович
Опонент Непорада Каріне Степанівна
Рецензент Таран Ілля Васильович
Рецензент Пашинська Ольга Степанівна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Вінницький національний медичний університет імені М. І. Пирогова
Опис
Дисертація присвячена вирішенню актуального наукового завдання - на основі встановлення ролі сигнальної системи гідроген сульфіду (H2S) в механізмах розвитку алкогольного ураження серця патогенетично обґрунтувати нові підходи до метаболічної кардіопротекції шляхом застосування неорганічного донору H2S натрій гідрогенсульфіду (NaHS). Для відтворення моделі алкогольного ураження серця експериментальним тваринам інтрагастрально вводили 20 % водний розчин етанолу в дозі 8 г/кг маси тіла/добу протягом 90 діб. Надлишок та дефіцит H2S в організмі створювали шляхом використання модуляторів обміну H2S – неорганічного донору H2S натрій гідрогенсульфіду (NaHS) та пропаргілгліцину - інгібітору H2S-синтезуючого ензиму цистатіонін-γ-ліази. За допомогою проведеного комплексного дослідження ролі сигнальної системи гідроген сульфіду (H2S) в механізмах розвитку алкогольного ураження серця, оцінено роль модуляторів обміну H2S в розвитку біохімічних та морфологічних порушень у міокарді за тривалої алкоголізації. Встановлено, що експериментальна алкогольна кардіоміопатія супроводжується порушеннями метаболізму H2S в серці: зменшенням вмісту H2S (на 36,0 %, р<0,05, відносно контролю) на тлі вірогідного зниження активності ензиматичного синтезу H2S за участі цистатіонін-γ-ліази (на 24,0 %, р<0,05), цистеїнамінотрансферази/3-меркаптопіруват-сульфуртрансферази (на 26,0 %, р<0,05), посиленням окиснювальної деградації H2S (на 47,7 %, р<0,05) та пригніченням активності його депонування у складі персульфідів за участі тіоредоксинредуктази (на 32,0 %, р<0,05). Використання NaHS зменшує ініційовані тривалою алкоголізацією розлади обміну H2S в серці – зростає рівень H2S (на 31,1 %, р<0,05, відносно нелікованих тварин), активності цистатіонін-γ-ліази (на 20,0 %, р<0,05), цистеїнамінотрансферази/3-меркаптопіруватсульфуртрансферази (на 22,1 %, р<0,05), знижується окиснювальна деградація H2S (на 37,0 %, р<0,05) та збільшується активність тіоредоксинредуктази (на 29,7 %, р<0,05). В той же час пропаргілгліцин поглиблює пертурбації в системі гідроген сульфіду на тлі алкогольної кардіоміопатії (зменшується вміст H2S, активності H2S-синтезуючих ензимів та тіоредоксинредуктази на 16,8-26,2 %, р<0,05, та зростає швидкість утилізації H2S на 23,8 %, р<0,05, відносно нелікованих тварин). Доповнено існуючі уявлення про вплив тривалого вживання алкоголю на динаміку біохімічних маркерів стану міокарду: у тварин було виявлено вірогідні ознаки цитолізу кардіоміоцитів (зростають сироваткові активності КФК, АЛТ та АСТ на 20,9-65,0 %, р<0,05, відносно контролю), запальної реакції (збільшується рівень TNF-α на 70,2 %, р<0,05) та апоптотичної загибелі клітин (зростає рівень каспази-3 в 5,2 рази, р<0,05), що супроводжувалось активацією вільнорадикального окиснення ліпідів й окисної модифікації протеїнів (збільшуються рівні малонового діальдегіду та карбонільних груп білків в 2,5-2,7 рази, р<0,05), дисбалансом в системі про-та антиоксидантів (зростає активність НАДФН-оксидази на 81,5 %, р<0,05, та зменшується активність супероксиддисмутази на 36,8 %, р<0,05), розвитком ендотеліальної дисфункції (знижується активність ендотеліальної ізоформи NO-синтази на 40,0 %, р<0,05) та нітрозативного стресу (зростає активність індуцибельної ізоформи NO-синтази на 94,4 %, р<0,05). Всі ці зміни тісно корелювали з порушеннями обміну гідроген сульфіду в серці (rs = |0,56-0,84|, р<0,05). Продемонстровано, що застосування модуляторів обміну H2S спричиняє різновекторний вплив на патохімічні порушення, індуковані тривалим введенням етанолу. Так, введення NaHS на тлі алкогольної кардіоміопатії супроводжується протизапальною (зменшується рівень TNF-α на 29,6 %, р<0,05, відносно нелікованих тварин), антиапоптотичною (знижується рівень каспази-3 на 59,8 %, р<0,05), цитопротекторною (зменшується активності КФК, ЛДГ та АСТ в сироватці крові на 20,3-26,5 %, р<0,05), ендотеліотропною (зростає активність ендотеліальної NO-синтази на 36,4 %, р<0,05), антинітрозативною (знижується активність індуцибельної NO-синтази на 26,1 %, р<0,05) та антиоксидантною (зменшуються рівні малонового діальдегіду, карбонільних груп білків, активність НАДФН-оксидази на 23,3-50,1 %, р<0,05, та зростає активність супероксиддисмутази на 38,0 %, р<0,05) активностями в серці щурів. Натомість, пропаргілгліцин потенціює ініційовані тривалою алкоголізацією міокардіальні біохімічні порушення (наприклад, вміст TNF-α та каспази-3 зростають на 27-46 %, р<0,05, активність ендотеліальної NO-синтази зменшується на 21,0 %, р<0,05, а індуцибельної ізоформи зростає на 32,8 %, р<0,05 відносно нелікованих тварин). Проведення біохімічних, імуноферментних та гістологічних досліджень дозволило поглибити існуючі уявлення про патохімічні механізми розвитку алкогольного ураження серця, та запропонувати нові підходи до фармакокорекції алкогольної кардіоміопатії.
Дата реєстрації
2025-05-07
Додано/оновлено в НРАТ
2025-05-07 / 2026-07-20
