Реєстраційний номер
0825U001553, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
30-06-2025
Статус
Захищена
Назва роботи
Особливості перебігу гострого інфаркту міокарда після реваскуляризації залежно від функціонального стану
Здобувач
Бронюк Анна Людмила Володимирівна,
Керівник Іванов Валерій Павлович
Опонент Ілащук Тетяна Олександрівна
Опонент Федоров Сергій Валерійович
Рецензент Масловський Валентин Юрійович
Рецензент Лозинський Сергій Едуардович
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Вінницький національний медичний університет імені М. І. Пирогова
Опис
Актуальність. Кардіоваскулярні захворювання та ішемічна хвороба серця (ІХС) залишаються основною причиною смертності у всьому світі. Серцево-судинні захворювання (ССЗ) є причиною третини смертей у загальній популяції.
У порівнянні з пацієнтами без хронічної хвороби нирок (ХХН), серцево-судинна смертність (ССС) в 3 рази вища при 4 стадії ХХН і вдвічі - при 3 стадії.
Враховуючи високу поширеність ниркової дисфункції в популяції, її істотний вплив на перебіг та наслідки гострого ІМ, дослідження впливу реваскуляризації міокарда у даної когорти пацієнтів залишається одним із наріжних каменів сучасної інтервенційної кардіології та медичної практики загалом.
Мета дослідження. Підвищити ефективність прогнозування перебігу STEMI у пацієнтів, яким проведена ургентна реваскуляризація, шляхом вивчення функціонального стану нирок, визначеного на основі розрахунку рШКФ за рівнем креатинину і цистатину С, оцінки співвідношення альбуміну до креатиніну в сечі (САК), встановлення зв’язків ниркової дисфункції із різними статевими, віковими, клінічними, інструментальними і біохімічними показниками, з’ясування чинників, які асоційовані з госпітальною смертністю, та виділення предикторів розвитку гострого порушення функції нирок після коронарних втручань
Завдання дослідження.
1. Визначити характер порушень функціонального стану нирок за різними критеріями в пацієнтів з STEMI в гострому періоді та з'ясувати зв'язок цих порушень зі статево-віковими характеристиками пацієнтів.
2. Визначити особливості анатомічного ураження коронарних артерій в пацієнтів з STEMI в гострому періоді та з'ясувати зв'язок цих порушень з функціональним станом нирок, визначеним за різними критеріями.
3. Встановити характер порушень внутрішньосерцевої гемодинаміки та ремоделювання лівого шлуночка в пацієнтів з STEMI в гострому періоді та з'ясувати їх зв'язок з функціональним станом нирок.
4. Оцінити особливості біохімічних змін у пацієнтів з STEMI в гострому періоді та з'ясувати їх зв'язок з функціональним станом нирок.
5. Визначити чинники, які асоційовані з госпітальною смертністю пацієнтів із STEMI в гострому періоді та роль функціонального стану нирок для перебігу захворювання.
6. Оцінити динаміку функціонального стану нирок у пацієнтів з STEMI після реваскуляризації на 3-ю добу госпіталізації та визначити предиктори розвитку гострої ниркової дисфункції після ЧКВ.
Результати.
У пацієнтів STEMI середній рівень рШКФ CKD-EPI за креатиніном становить (51,0±14,3) мл/хв/1,73м2 (41,0; 60,6) та середній рівень рШКФ CKD-EPI Cystatyn C був достовірно нижчим та становив (45,7±13,7) мл/хв/1,73м2, р=0,001.
У 73,4% пацієнти STEMI, що були госпіталізовані для проведення ургентної реваскуляризації на вихідному рівнень рШКФ становив <60 мл/хв/1,73м2 і лише 26,6% - вище цього рівня. Згідно розподілу на категорії рШКФ CKD-EPI Cystatyn C встановлено, що лише 37 осіб STEMI (12,9%) мали нормальний рівень, всі інші менше 60 мл/хв/1,73м2.
Пацієнти STEMІ, що були госпіталізовані для проведення ургентної реваскуляризації розподілялись за рівнем САК наступним чином: 158 пацієнтів STEMI (55,2%) віднесені до 1-ої категорії (САК<3 мг/ммоль), до 2-ої категорії (САК у межах 3-30 мг/ммоль) увійшли 92 (32,2%) осіб та до 3-ої (САК>30 мг/ммоль) – 36 осіб (12,6%)
Із зниженням рівня рШКФ на основі креатиніну збільшується кількість осіб з САК >30 мг/ммоль. У пацієнтів САК >30 середній рівень рШКФ становив 40,5 (29,2; 50,1) мл/хв/1,73м2. Подібна тенденція встановлена і при аналізі рШКФ на основі цистатиту С. Рівень рШКФ у осіб САК>30 становив 35,6 (28,3; 47,6) мл/хв/1,73м2.
У пацієнтів з ШКФ <30 мл/хв/1,73м2 та САК>30 мг/ммоль достовірно частіше діагностовано багатосудинне враження за даними КВГ, що має прямий кореляційний зв'язок з летальністю, віком пацієнтів, розмірами правого передсердя та лівого передсердя, САК, наявністю АВ-блокади ІІ-ІІІ ступеня в гострому періоді, тривалістю ЦД >5 років, тривалість АГ >20 років. Від’ємний зв'язок відмічаєтьсь з рівнем ШКФ за CKD-EPI, в мл/хв/1,73м2, курінням, передньою локалізацією інфаркту міокарда, чоловічою статтю.
На 3-ю добу після ургентної реваскуляризації у пацієнтів STEMI збільшення величини креатиніну ≥10 % від вихідного рівня зареєстровано в 93 (36,0%) пацієнтів. Відмічається достовірно більше осіб чоловічої статі, з ЦД ІІ типу, різними формами ФП, більшим ІМТ, рівнем ТрІ, СРП, нижчою ФВ ЛШ, більшим ЛП та ВТМ. Погіршення функціонального стану нирок не має зв’язку з вихідним рівнем креатиніну та цистатину С. За даними дискримінантного аналізу незалежними предикторами розвитку гострого враження нирок у пацієнтів ГКС є величина ШКФ, розрахована за CKD-EPI Cystatin C у 1-у добу, розмір ЛП в мм за даними ЕхоКГ і рівень гемоглобіну крові в г/л у 1-у добу, (р<0,00001).
Дата реєстрації
2025-05-07
Додано/оновлено в НРАТ
2025-05-07 / 2026-07-20
