Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0825U001554, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 30-06-2025 Статус Захищена Назва роботи Новий реалізм у творчості китайських художників: Лен Цзюнь, Ши Чон, Лю І, Ван Ідун Здобувач Лю Хаотянь --, Керівник Токар Марина Іванівна Опонент Михайлова Рада Дмитрівна Опонент Пономаренко Марина Валентинівна Рецензент Тарасов Володимир Володимирович Рецензент Ковальова Марія Миколаївна Опис Дисертація присвячена комплексному дослідженню феномену «нового реалізму» як ключовому напряму сучасного китайського олійного живопису кінця XX–початку XXI століття. У роботі обґрунтовано, що реалізм залишається основним стилем в Китаї, а «новий реалізм» відіграє визначальну роль у розвитку стилістичних інновацій та формуванні самобутніх рис сучасного станкового живопису. У дослідженні визначається внутрішня типологія «нового реалізму», що проявляється у таких стилістичних відгалуженнях, як «сільський» та «магічний», фотореалізм та гіперреалізм. Центральною частиною дослідження є аналіз творчості чотирьох видатних представників «нового реалізму» – Лю І, Ван Ідуна, Ши Чонга та Лен Цзюня. Об’єкт дослідження – «новий реалізм» в живописі Китаю кінця XX–початку XXІ століть. Предмет дослідження – творчість китайських художників Лен Цзюня, Ши Чона, Лю І, Ван Ідуна як представників «нового реалізму». Метою дослідження є аналіз «нового реалізму» як стилістичного напряму в сучасному китайському живописі на прикладі творчості Лен Цзюня, Ши Чона, Лю І, Ван Ідуна. У вступі розкривається актуальність теми, визначається мета завдання дослідження, що охоплюють вивчення стилістичних, тематичних і технічних аспектів творчості митців «нового реалізму», а також визначення впливу соціокультурного середовища на художній підхід вищезазначених художників. Теоретичне значення дисертації полягає в поглибленні розуміння «нового реалізму» як феномену сучасного мистецтва, а практичне – у можливості використання результатів для кураторської, освітньої та виставкової діяльності. Методологія дослідження поєднує порівняльний аналіз, іконографічний підхід і контекстуальний аналіз творів. У першому розділі дисертації представлений історіографічний аналіз «нового реалізму» в китайському живописі, що розглядається як багатогранне явище, сформоване в умовах соціокультурних і мистецьких трансформацій. Автором підкреслюється, що протиріччя в природі цього напряму, його понятійному обсязі та змістовних характеристиках визначили дослідницький репертуар «нового реалізму». Китайські науковці розпочали вивчення цього феномену з кінця 1980-х років, відіграла ключову роль у вивченні проблеми зіграли Вей Цімей, Сун Ю, Цзян Цзявен та ін. Українські мистецтвознавці долучилися до аналізу питанням з 2010-х років, зокрема завдяки співпраці з молодими вченими з КНР. Ця співпраця скорегувала акценти на художньому символізмі, жанрових напрямах, стилістичній репрезентації та методології, що відображено у працях С. Рибалко, Є. Котляра, М. Ковальової, В. Тарасова, Г. Чжичжуна, М. Лю, Ч. Чжан, В. Вана та ін. У другому розділі зазначається, що поява «нового реалізму» пов’язана з художньою культурою Китаю кінця 1980-х років, коли відбувалося переосмислення наслідків культурної революції та інтеграція мистецького досвіду першої половини XX століття. Цей період характеризувався потребою в перегляді традиційних уявлень про реалізм, який вже не відповідав ані термінологічно, ані змістовно історичним конотаціям стилю. У результаті сформувалися нові стилістичні ремінісценції реалізму, що зберігали зв’язок із його класичною основою, але водночас стверджували власну художню ідентичність. У дисертації показано, як ці трансформації стали природним етапом еволюції китайського живопису, а поняття «нового реалізму» набуло чітких концептуальних рис, що уособлюють його новаторський потенціал. У розділі аналізується ранній період творчості означених митців (1980–1990 рр.). У цей час художники експериментували з модерністськими течіями, такими як постекспресіонізм, постімпресіонізм та сюрреалізм. Лю І звертався до сюрреалістичних мотивів, Ши Чонг поєднував експресивну естетику з перформативними практиками та скульптурою, Ван Ідун творив у реалістичній образності, далекій від його пізніших «червоних» серій, а Лен Цзюнь об’єднував концептуальний живопис із елементами реді-мейду та файнд-арту. У третьому розділі визначаються стилістичні особливості «зрілого періоду» творчості майстрів, коли кожен з них розвинув індивідуальний стиль, який визначає спільні ознаки у розвитку «нового реалізму» як діалогу між класичним реалізмом і сучасними художніми практиками. Визначається, що твори художників репрезентують унікальне поєднання традицій та новаторства, що стало унікальною особливістю означеного феномену. Дата реєстрації 2025-05-07 Додано в НРАТ 2025-05-07 Закрити