Реєстраційний номер
0825U001554, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
30-06-2025
Статус
Захищена
Назва роботи
Новий реалізм у творчості китайських художників: Лен Цзюнь, Ши Чон, Лю І, Ван Ідун
Здобувач
Лю Хаотянь --,
Керівник Токар Марина Іванівна
Опонент Михайлова Рада Дмитрівна
Опонент Пономаренко Марина Валентинівна
Рецензент Тарасов Володимир Володимирович
Рецензент Ковальова Марія Миколаївна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Харківська державна академія дизайну і мистецтв
Опис
Дисертація присвячена комплексному дослідженню феномену «нового реалізму» як ключовому напряму сучасного китайського олійного живопису кінця XX–початку XXI століття. У роботі обґрунтовано, що реалізм залишається основним стилем в Китаї, а «новий реалізм» відіграє визначальну роль у розвитку стилістичних інновацій та формуванні самобутніх рис сучасного станкового живопису. У дослідженні визначається внутрішня типологія «нового реалізму», що проявляється у таких стилістичних відгалуженнях, як «сільський» та «магічний», фотореалізм та гіперреалізм. Центральною частиною дослідження є аналіз творчості чотирьох видатних представників «нового реалізму» – Лю І, Ван Ідуна, Ши Чонга та Лен Цзюня.
Об’єкт дослідження – «новий реалізм» в живописі Китаю кінця XX–початку XXІ століть.
Предмет дослідження – творчість китайських художників Лен Цзюня, Ши Чона, Лю І, Ван Ідуна як представників «нового реалізму».
Метою дослідження є аналіз «нового реалізму» як стилістичного напряму в сучасному китайському живописі на прикладі творчості Лен Цзюня, Ши Чона, Лю І, Ван Ідуна.
У вступі розкривається актуальність теми, визначається мета завдання дослідження, що охоплюють вивчення стилістичних, тематичних і технічних аспектів творчості митців «нового реалізму», а також визначення впливу соціокультурного середовища на художній підхід вищезазначених художників. Теоретичне значення дисертації полягає в поглибленні розуміння «нового реалізму» як феномену сучасного мистецтва, а практичне – у можливості використання результатів для кураторської, освітньої та виставкової діяльності. Методологія дослідження поєднує порівняльний аналіз, іконографічний підхід і контекстуальний аналіз творів.
У першому розділі дисертації представлений історіографічний аналіз «нового реалізму» в китайському живописі, що розглядається як багатогранне явище, сформоване в умовах соціокультурних і мистецьких трансформацій. Автором підкреслюється, що протиріччя в природі цього напряму, його понятійному обсязі та змістовних характеристиках визначили дослідницький репертуар «нового реалізму». Китайські науковці розпочали вивчення цього феномену з кінця 1980-х років, відіграла ключову роль у вивченні проблеми зіграли Вей Цімей, Сун Ю, Цзян Цзявен та ін. Українські мистецтвознавці долучилися до аналізу питанням з 2010-х років, зокрема завдяки співпраці з молодими вченими з КНР. Ця співпраця скорегувала акценти на художньому символізмі, жанрових напрямах, стилістичній репрезентації та методології, що відображено у працях С. Рибалко, Є. Котляра, М. Ковальової, В. Тарасова, Г. Чжичжуна, М. Лю, Ч. Чжан, В. Вана та ін.
У другому розділі зазначається, що поява «нового реалізму» пов’язана з художньою культурою Китаю кінця 1980-х років, коли відбувалося переосмислення наслідків культурної революції та інтеграція мистецького досвіду першої половини XX століття. Цей період характеризувався потребою в перегляді традиційних уявлень про реалізм, який вже не відповідав ані термінологічно, ані змістовно історичним конотаціям стилю. У результаті сформувалися нові стилістичні ремінісценції реалізму, що зберігали зв’язок із його класичною основою, але водночас стверджували власну художню ідентичність. У дисертації показано, як ці трансформації стали природним етапом еволюції китайського живопису, а поняття «нового реалізму» набуло чітких концептуальних рис, що уособлюють його новаторський потенціал. У розділі аналізується ранній період творчості означених митців (1980–1990 рр.). У цей час художники експериментували з модерністськими течіями, такими як постекспресіонізм, постімпресіонізм та сюрреалізм. Лю І звертався до сюрреалістичних мотивів, Ши Чонг поєднував експресивну естетику з перформативними практиками та скульптурою, Ван Ідун творив у реалістичній образності, далекій від його пізніших «червоних» серій, а Лен Цзюнь об’єднував концептуальний живопис із елементами реді-мейду та файнд-арту.
У третьому розділі визначаються стилістичні особливості «зрілого періоду» творчості майстрів, коли кожен з них розвинув індивідуальний стиль, який визначає спільні ознаки у розвитку «нового реалізму» як діалогу між класичним реалізмом і сучасними художніми практиками. Визначається, що твори художників репрезентують унікальне поєднання традицій та новаторства, що стало унікальною особливістю означеного феномену.
Дата реєстрації
2025-05-07
Додано/оновлено в НРАТ
2025-05-07 / 2026-07-01
