Реєстраційний номер
0825U001564, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
12-06-2025
Статус
Наказ про видачу диплома
Назва роботи
Фауна та екологія павуків (Araneae) Нижнього Подніпров'я та суміжних територій
Здобувач
Іосипчук Анастасія Михайлівна,
Керівник Полчанінова Ніна Юріївна
Опонент Гірна Анна Яромирівна
Опонент Маркіна Тетяна Юріївна
Рецензент Утєвський Сергій Юрійович
Рецензент Атемасова Тетяна Андріївна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна
Опис
Дисертаційна робота присвячена вивченню видового складу, географічного розповсюдження, біотопної приуроченості, різноманіття й екологічних особливостей угруповань павуків півдня України в районі нижньої течії Дніпра. Об’єктом дослідження є павуки (ряд Araneae), що населяють природні та трансформовані ландшафти Нижнього Подніпров’я.
Обліки павуків проведено у 129 локалітетах Дніпропетровської та Херсонської областей за загальноприйнятими польовими методами (косіння ентомологічним сачком, відлов ґрунтовими пастками та ручний збір). Матеріал налічує 7 968 статевозрілих особин. У роботі використані літературні відомості щодо павуків Дніпропетровської, Запорізької, Миколаївської та Херсонської областей. А також — результати молекулярних досліджень відібраних нами зразків, а саме методу ДНК-баркодингу. Зокрема, проаналізовані послідовності мітохондріальної ДНК (локус COI), що допомогло визначити ювенільні особини та підтвердило визначення шести видів, попередньо виконаних на основі морфологічних ознак.
Дослідження тривали вісім років, від 2015 до 2024, із перервою у 2022 р. Загалом нами обстежено 14 типів природних біотопів, а також чотири типи штучно створених. Окрім з’ясування таксономічного складу, приділено увагу різноманіттю та структурі угруповань павуків різних біотопів і впливу антропогенних і природних чинників на населення павуків технотопів.
У регіоні дослідження виявлено 424 види павуків із 30 родин. Уперше в Україні нами зареєстрований рід Neaetha (Salticidae) та вид N. absheronica. Три види є також новими для фауни України, 11 — для материкової України, 15 — для Херсонської, 10 — для Дніпропетровської та 49 — для Запорізької областей. За результатами наших досліджень розширені відомі межі ареалів 14 видів.
Порівняння аранеофаун Нижнього і Середнього Подніпров’я показало відмінності в їхньому видовому складі, які обумовлені кліматичними особливостями і представленістю основних біотопів. У Середньому Подніпров’ї за літературними даними відомо 534 види павуків. Коефіцієнт Кульчинського становить 0,65 і вказує на більшу за середнє подібність порівнюваних аранеофаун. Крім того, виявлено 34 види, які звужують екологічну валентність або змінюють біотопну преференцію залежно від географічної зони перебування.
З-поміж степових біотопів найбільша кількість видів виявлена в угрупованнях псамофітних (127 видів) і типчаково-ковилових степів (120 видів), а найменша — у галофітних степах (16 видів). Аранеофауна природних лісових біотопів є найбагатшою (189 видів), а у штучних лісових насадженнях вона значно збіднюється (98 видів). Загалом, видове багатство павуків досліджених штучних біотопів нижче, ніж природних (239 на противагу 380 видам). За видовою подібністю павуків не всі степові біотопи групуються між собою, зокрема, різнотравні степи ближчі до чагарникових заростів, ніж до типчаково-ковилових степів. Подібність павуків технотопів, природних степів і чагарників підтверджує доцільність охорони степових угруповань відвалів.
У техногенних біотопах на залізорудних відвалах виявлено 85 видів павуків. Хоча однорічні дослідження можна вважати попередніми, ми з’ясували, що структура угруповань павуків-герпетобіонтів у першу чергу залежить від стадії використання відвалу, а на самому відвалі меншою мірою на неї впливає розташування на катені або мезофітність рослинного угруповання. На активних і неактивних відвалах, що розташовані серед інших технотопів і селітебної зони, видове багатство павуків-герпетобіонтів нижче (21‒28 видів), ніж на відвалах поблизу природних степових балок (42‒43 види). На відвалах трапляються рідкісні види, не характерні для навколишніх природних угруповань.
Оновлений список павуків заповідних територій Нижнього Подніпров’я налічує 393 види. З-поміж досліджених 18 об’єктів ПЗФ, найбільше різноманіття виявлене у Біосферних заповідниках Чорноморський — 286 видів і «Асканія-Нова» — 156 видів. Значне таксономічне багатство павуків тут обумовлено не лише різноманітністю біотопів, але й довгою історією досліджень. Оскільки у природних парках цілеспрямовані аранеологічні дослідження проведені тільки упродовж 2017‒2021 років, кількість видів павуків є малою і коливається тут від 76 (НПП «Олешківські піски») до 109 (НПП «Приазовський»). Багатовидові угруповання з великою участю рідкісних таксонів, характерних для півдня України, підкреслює созологічну цінність досліджених об’єктів ПЗФ і необхідність подальшого збереження їхнього режиму заповідання з удосконаленням природоохоронного менеджменту.
Отримані відомості щодо фауни та населення павуків Нижнього Подніпров’я є підґрунтям для оцінки впливу бойових дій на екосистеми південної України та розробки системи заходів для пом’якшення їхніх руйнівних наслідків і сприяння процесам відновлення.
Дата реєстрації
2025-05-08
Додано/оновлено в НРАТ
2025-05-08 / 2026-07-01
