Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0825U001591, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 05-08-2025 Статус Запланована Назва роботи Роль антиагрегантної терапії ацетилсаліциловою кислотою у виникненні клінічних проявів та морфологічних змін слизової оболонки шлунка в умовах інфікування гелікобактерною інфекцією та лікування інгібіторами протонової помпи (клініко-експериментальне дослідження). Здобувач Капітун Алла Григорівна, Керівник Палій Ірина Гордіївна Опонент Соловйова Галина Анатоліївна Опонент Журавльова Лариса Володимирівна Опонент Сірчак Єлизавета Степанівна Рецензент Назарчук Олександр Адамович Опис У дисертаційній роботі вивчено вплив антиагрегантної дози ацетилсаліцилової кислоти на клінічні прояви та морфологічні зміни слизової оболонки шлунка в умовах інфікування Helicobacter pylori та лікування інгібіторами протонової помпи. За допомогою опитувальників вивчалась поширеність диспепсії серед дорослого населення Вінницького регіону. У пацієнтів з патологією серцево-судинної системи вивчений вплив прийому АСК на розвиток диспептичних проявів. Встановлено, що виникнення шлунково-кишкових розладів знаходиться у прямій залежності від тривалості прийому препаратів АСК. Достовірно доведено, що диспептичний синдром наявний у тих пацієнтів, що приймали препарати ацетилсаліцилової кислоти від 6 місяців до 1 року та більше. Встановлено, що при застосуванні пантопразолу в якості гастропротектора наявність диспептичного синдрому достовірно зменшилась. При порівнянні груп пацієнтів щодо наявності диспептичного синдрому встановлено вірогідно кращий гастропротективний ефект пантопразолу порівняно з омепразолом. Доведено, що застосування омепразолу та пантопразолу не вплинуло на зменшення констипаційного та діарейного синдромів. Проведено визначення рівня пепсиногену І у 82 хворих із патологією ССС. Для встановлення протективної дії пантопразолу на слизову оболонку шлунка у хворих із патологією ССС, які отримували АСК в дозі 75 мг, проводився аналіз ROC-кривих за результатами порівняння рівнів пепсиногену І у Н.р.-інфікованих та Н.р. не інфікованих пацієнтів, які на момент обстеження приймали пантопразол в дозі 40 мг на добу не менше 1 місяця. Отримані нами дані підтверджують, що інфікування Н.р. у хворих із патологією ССС, які отримують препарати АСК, є додатковим фактором ризику деструктивних змін слизової оболонки шлунка. Під час вивчення протективної дії пантопразолу на слизову оболонку шлунка встановлено, що прийом пантопразолу призводить до достовірного зменшення рівня пепсиногену І у Н.р.- інфікованих пацієнтів. Експериментальна частина дослідження демонструє особливості патоморфологічних змін при ерозивному ураженні слизової оболонки шлунка, що характеризуються порушенням секреції муцинів поверхневого та фовеолярного епітелію, відсутністю або невеликою зоною фібриноїдного некрозу, інфільтрацією власної пластинки слизової оболонки мононуклеарами та нейтрофільними лейкоцитами. Гістохімічні дані, які ми отримали, свідчать про те, що застосування АСК, клопідогрелю та їх комбінації без призначення супутнього пантопразолу значно знижувало синтез нейтральних глікопротеїнів і збільшувало синтез кислих глікопротеїнів. Наукова новизна дослідження: вперше вивчено поширеність диспепсії серед дорослого населення Вінницького регіону за допомогою опитувальника FSSG. Вперше вивчено вплив ацетилсаліцилової кислоти на розвиток диспептичних проявів у пацієнтів з патологією серцево-судинної системи за допомогою опитувальника GSRS. Проведено оцінку гастропротективного впливу пантопразолу у хворих, що приймають АСК за допомогою опитувальника GSRS. Вперше вивчено морфологічні особливості ураження слизової оболонки шлунка у експериментальних тварин при використанні антиагрегантів та пантопразолу в еквіваленті людських доз. У хворих із патологією ССС вперше вивчено вплив АСК в дозі 75 мг на рівень пепсиногену І в залежності від Н.р. статусу та прийому пантопразолу. Згідно результатів аналізу відповідей на питання опитувальника FSSG, частота виявлення симптомів диспепсії, серед лікарів та вітчизняних студентів склала від 15,9 % до 21,4 % відповідно. Висновки: Наявність в анамнезі перенесених захворювань ШКТ виявилась незалежним фактором впливу на виникнення симптомів диспепсії серед вітчизняних студентів та лікарів ЗПСМ. Прийом медикаментів мав вплив на виникнення симптомів диспепсії у групі вітчизняних студентів. Тривале застосування АСК збільшує ймовірність виникнення у хворих шлунково-кишкових розладів, зокрема синдрому диспепсії. Прояви диспептичного та рефлюксного синдромів, а також синдрому абдомінального болю зменшуються при одночасному застосуванні АСК та ІПП. Застосування препарату з групи ІПП пантопразолу є вірогідно більш ефективним, ніж омепразолу. Наявність Н.р. у хворих, які отримують АСК 75 мг більше 6 місяців, є фактором ризику деструкції слизової оболонки шлунка, що відображається достовірно підвищеним рівнем пепсиногену І у Н.р. інфікованих. Прийом пантопразолу не змінює рівень пепсиногену І у Н.р.-негативних пацієнтів, що приймають АСК в дозі 75 мг. Прийом пантопразолу достовірно зменшує рівень пепсиногену І у Н.р.- інфікованих пацієнтів, які отримують АСК в дозі 75 мг, що свідчить про протективну дію препарату на слизову оболонку шлунка. Однією з головних морфологічних ознак гастропатії при застосуванні АСК є утворення мікроерозій, які не завжди виявляються при макроскопічному дослідженні СОШ. Додавання пантопразолу сприяє попередженню некротичного ураження СОШ АСК. Дата реєстрації 2025-05-08 Додано в НРАТ 2025-05-08 Закрити