Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0825U001596, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 19-06-2025 Статус Захищена Назва роботи Втілення традицій театрального мистецтва Китаю в національній фортепіанній музиці Здобувач Сунь Ле ..., Керівник Чернявська Маріанна Станіславівна Опонент Зима Людмила Вікторівна Опонент Безбородько Олег Анатолійович Рецензент Седюк Ігор Олегович Рецензент Довжинець Інна Георгіївна Опис Дисертацію присвячено науковому обґрунтуванню зв’язків фортепіанної творчості китайських композиторів ХХ – XXI століть з національними театральними традиціями. Китайська опера – стародавнє мистецтво, що поєднує в собі різні види творчості. На сьогодні у фортепіанному мистецтві сформувався цілий напрямок, в якому відтворено звуковий образ різних видів китайської опери. Однак наукове висвітлення отримала лише невелика кількість творів (праці Цю Бінчжу, Чень Сі, Song Mengyu). Інтерес до багатовікового коріння національного музично-драматичного мистецтва та потреба адаптувати його традиції у фортепіанній творчості привели музикантів до нового рівня усвідомлення власної культурної спадщини. Це свідчить, що проблема віддзеркалення сфери національного театрального мистецтва у сфері фортепіанної музики, осмислення його особливостей, ролі та масштабу потребує належного наукового обґрунтування. В сучасному музикознавстві немає спеціального дослідження, що системно вивчає механізми втілення різних видів китайської опери у національній фортепіанній музиці. Фортепіанні твори, в яких втілено традиції китайського музично-драматичного мистецтва вимагають розгляду з точки зору їх композиційно-драматургічної специфіки, виявлення паралелей з принципами побудови китайських музичнодраматичних творів різних регіонів, з’ясування їх ладо-гармонічних, інтонаційних, метро-ритмічних, фактурно-тембрових особливостей. Розкриття теми дозволить встановити сутнісні виконавські завдання в процесі інтерпретації фортепіанних творів, що репрезентують національні театральні традиції, і не тільки їх зберегти, а й суттєво збагатити уявлення про виразові можливості фортепіанного мистецтва. У Висновках підводяться підсумки дослідження. Розуміння сенсу будьякого різновиду китайської опери пов’язано зі складною системою символів, яку утворюють грим, костюми, акторські амплуа, умовні рухи – жести, танцювальні фігури, акробатика, мистецтво співу та музичний супровід. Оскільки декорації опери зазвичай були мінімальними, зміст сюжету був «закодований» через зазначену символіку, розуміння якої було пов’язано в першу чергу із внутрішнім станом героя. У традиційному спектаклі вокальна партія найбільш яскраво виражає емоції та образ героїв, визначає конкретний стиль драми. Для відбиття певного характеру важливе значення відігравали такі темпоритмічні способи організації музики банцзи (банші), як яобань – змішаний, змінюваний, «коливаючий» рух та саньбань – вільний метроритм у співі та інструментальному супроводі. Зазвичай в швидких темпах обирали однодольні метри, майже ніколи – тридольні. Темпових позначок в партитурах не робили, ці вказівки замінювали різні види банші – яобань, ерлю, куайбань, люшуй, маньбань, саньбань та ін. Протягом ста років існування фортепіанного мистецтва в Китаї зусиллями багатьох композиторів елементи традиційної оперної культури органічно інтегрувалися у фортепіанні твори. Митці різних поколінь втілили стилістичні впливи регіональних китайських опер у фортепіанних жанрах мініатюри, циклу, варіацій, концерту. Однією з основних точок перетину китайського та західного мистецтва став пошук спільних естетичних настанов. Універсальність фортепіано дозволила віддзеркалити звуковий образ китайської опери як синтетичного явища у всій сукупності його компонентів. Створення музичного образу певного персонажу китайської драми (сюжету фортепіанних п’єс) відбувалося за рахунок мелодики вокалу та декламації, звуконаслідування тембрів китайських інструментів. Проаналізовані фортепіанні твори китайських композиторів широко демонструють застосування елементів різних видів китайської опери як відбиття національного стилю. Їх самобутність обумовлена впливом пісенного та інструментального фольклору китайських провінцій, регіональних театральних традицій. Основними складовими їх прояву стала пентатонова ладова основа, структурна послідовність традиційних розділів банцзи (банші) та їх темпоритмічна організація, втілення типових характеристик стилів співу сіпі та ерхуан (пекінська опера цзинцзюй,), гаоцян, куньцян, піхуанцян (сичуанська опера чуаньцзюй), гаоцян та банцзицян (хенаньська опера юйцзюй), вокальних технік шуїмо та мелодико-інтонаційних формул цюпай (опера Кунцюй), принципів варіювання банцян основних тем – дуобан, юаньбан, ерліу, куайбан, манбан, даобан, яобан, наслідування ігрових прийомів китайських інструментів, що супроводжують спів та інші сцени, образи головних персонажів та їх специфічне віддзеркалення через мистецтво співу, рухів, зміну масок, костюми. Практично у всіх розглянутих творах присутній характерний для народного мистецтва принцип варіювання, який зазвичай відрізняється багатством динаміки і артикуляційних прийомів, що дозволяє успішно розвивати культуру звуковидобування піаніста, розширювати звукову палітру. Дата реєстрації 2025-05-08 Додано в НРАТ 2025-05-08 Закрити