Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0825U001707, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 23-02-2024 Статус Захищена Назва роботи Методика розшарування станкового малярства (на прикладі західноукраїнських ікон XVII – першої третини ХХ ст.) Здобувач Почеква Андрій Іванович, Керівник Косів Роксолана Романівна Опонент Лесів Андрій Петрович Опонент Оляніна Світлана Валеріївна Опонент Левицька Мар'яна Корнеліївна Рецензент Бенях Наталія Миронівна Опис З плином часу пам’ятки станкового малярства зазнають трансформацій у результаті впливів непереборних факторів дії навколишнього середовища та часу, а також і людського фактору, зокрема через втручання пізніших художників, іконописців, реставраторів тощо. Малярські твори перемальовували з багатьох причин, і не завжди основною причиною був незадовільний чи неекспозиційний стан збереження авторського малярства. Інколи причиною перемалювання міг бути і економічний фактор, зокрема брак коштів для виготовлення нової дерев’яної, полотняної чи рідше – металевої основи. Свої вимоги, пов’язані з регіональними особливостями створення, а відповідно – специфічними техніками та технологією, має реставрація ікон XVII – XVIIІ ст. Українські майстри-іконописці часто експериментували з технікою виготовлення левкасу та в’язивом, відтак для забезпечення фахової реставрації доводиться проводити ґрунтовні хімічні дослідження властивостей основи, пігментів і в’язив. Ще більшу складність становлять перемальовані ікони, яких до сьогодні доволі багато у церквах західноукраїнського регіону. Проведення одного з найскладніших процесів реставрації – розшарування та перенесення на нову основу станкового малярства – може стати альтернативним методом вирішення цієї проблеми, що свідчило би про рівноцінне ставлення реставратора до обох творів малярства, незалежно від часу їх створення та суб’єктивної оцінки мистецької вартості. На основі аналізу фахової літератури та джерел, які пов’язані з дослідженням методики розшарування станкового малярства простежено, що, попри майже столітню історію розвитку методики розшарування у реставраційній практиці, вона мало опрацьована та не систематизована. Попри наукові роботи та публікації у цій галузі реставрації, більшість із них – це тези доповідей, статті, дипломні, магістерські праці чи інші опубліковані джерела практичної реалізації, апробації проведення процесу розшарування станкового малярства щодо однієї пам’ятки, методу. Опрацювання джерельної бази за тематикою дослідження показало, що сьогодні в українській реставраційній галузі внаслідок відсутності фахових тлумачних словників з української реставраційної термінології спостерігається відмінність у застосуванні реставраційних термінів. З огляду на це, у дослідженні визначено, уточнено та впорядковано значення реставраційних термінів пов’язаних з процесами розшарування станкового малярства та перенесенням їх на нову основу, порівняно їх застосування в українській, польській, російській, англійській мовах. У роботі висвітлено розвиток методики розшарування станкового малярства в історичному аспекті, враховуючи історію становлення процесів дублювання та перенесення станкового малярства на нову основу в Європі (XVII–ХІХ ст.) як точки відліку до зародження та розвитку значно складнішого процесу розшарування і перенесення станкового малярства. У дослідженні представлено та рекомендовано послідовність основних умов, критеріїв та етапів реставрації від надходження пам’ятки на реставрацію, досліджень пам’ятки, ухвалення рішення про проведення розшарування до вибору методу розшарування. Класифіковано сучасні методи розшарування та перенесення на нову основу станкового олійного та темперного малярства за характером впливу на відповідні структурні шари твору. У дисертації подані результати використаних методів розшарування станкового малярства на прикладі чотирьох вибраних західноукраїнських ікон. Враховуючи це, можна зробити основний висновок – використання методики розшарування у реставрації вимагає індивідуального підходу щодо конкретної пам’ятки. Опрацьовані сьогодні методи розшарування є для реставратора лише певною основою, схемою. Застосування і вибір відповідних методів і матеріалів – підбір органічних розчинників, типу та матеріалу носія, відповідних за своїми характеристиками клеїв, послідовність їх нанесення та алгоритм дії на структурні шари твору залежать від індивідуальних особливостей конкретної пам’ятки, її технологічної будови, стану збереження, пошкоджень. Усі ці індивідуальні характеристики та особливості повинен проаналізувати та врахувати художник-реставратор, зважуючись на застосування методики розшарування. Дата реєстрації 2025-05-14 Додано в НРАТ 2025-05-14 Закрити