Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0825U001765, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 16-06-2025 Статус Захищена Назва роботи Оптимізація анестезіологічного забезпечення при реконструктивних операціях з приводу облітеруючого атеросклерозу нижніх кінцівок Здобувач Масуді Анна Василівна, Керівник Дзюба Дмитро Олександрович Опонент Лісний Іван Іванович Опонент Черній Володимир Ілліч Рецензент Ткаченко Руслан Опанасович Рецензент Жежер Андрій Олександрович Опис Метою даного дослідження було підвищення ефективності анестезіологічного забезпечення та зменшення кількості ускладнень під час реконструктивних операцій з приводу облітеруючого атеросклерозу нижніх кінцівок у пацієнтів високого ризику шляхом розробки оптимального методу періопераційного знеболювання. Дослідження було побудовано на аналізі чотирьох методів знеболювання: спінальної анестезії (контрольна група), спінальної анестезії з додаванням ад’юванту бупренорфіну гідрохлориду 0,06 мг, комбінованої спінальноепідуральної анестезії та реґіонарної анестезії (блокада стегнового нерва, сідничного нерва, затульного нерва під контролем УЗ-візуалізації) у пацієнтів, яким проводились реконструктивні операції з приводу атеросклерозу нижніх кінцівок, з наступним порівняльним аналізом отриманих результатів. У першій групі — «спінальної анестезії» — для анестезіологічного забезпечення операції виконували виключно спінальну анестезію на рівні L III – L IV (гіпербаричним розчином бупівакаїну 0,5% — 15 мг). Післяопераційне знеболювання розчином декскетопрофену 50 мг 3 рази на добу, з подальшим введенням морфіну гідрохлориду при інтенсивному больовому синдромі. В другій групі — «спінальної анестезії з додаванням ад’юванту бупренорфіну гідрохлориду 0,06 мг» — для анестезіологічного забезпечення операції виконували спінальну анестезію на рівні L III – L IV (гіпербаричним розчином бупівакаїну 0,5% — 15 мг та бупренорфіну гідрохлориду 0,06 мг). Післяопераційне знеболювання 3 розчином декскетопрофену 50 мг 3 рази на добу, з подальшим введенням морфіну гідрохлориду при інтенсивному больовому синдромі. В третій групі — «комбінованої спінально-епідуральної анестезії» — спінальну анестезію виконували на рівні L III – L IV гіпербаричним розчином бупівакаїну 0,5% — 15 мл, епідуральну анестезію (ЕА) — тест-доза 12,5 мг 0,25% ізобаричного розчину бупівакаїну. Через 3 години після початку оперативного втручання додавали 12,5 мг 0,25% ізобаричного розчину бупівакаїну. Післяопераційне знеболювання — епідуральна анестезія 0,25% розчином бупівакаїну або розчином декскетопрофену 50 мг 3 рази на добу, з подальшим введенням морфіну гідрохлориду при інтенсивному больовому синдромі. В четвертій групі — «реґіонарної анестезії» —виконано реґіонарну анестезію, а саме блокади стегнового нерва, сідничного нерва, затульного нерва під контролем УЗ-візуалізації (розчин бупівакаїну 0,5% — 10 мл з додаванням ад’юванту дексаметазону 4 мг, 100 мг лідокаїну гідрохлориду та 9 мл фізіологічного розчину натрію хлориду). Окремо вводили 5 мл 0,5% бупівакаїну для блокади затульного нерва та місцевої анестезія шкіри при операціях біля пахвинної зв’язки на рівні статево-стегнових нервів. При потребі та недостатньому рівні аналгезії вводили розчин фентанілу 1-2 мкг/кг та розчин пропофолу болюсно. У дослідження було включено 120 пацієнтів (середній вік 65,44 ± 8,09 років), які знаходились на лікуванні в Київській обласній клінічній лікарні з приводу облітеруючого атеросклерозу нижніх кінцівок, яким проводилось планове реконструктивне хірургічне лікування. Статистично достовірної різниці між групами за віком, вагою, тривалістю операції, ступенем анестезіологічного ризику та співвідношенням видів операцій не було. У дослідженні використовувались комплексні, загальноприйняті та стандартизовані для даної категорії хворих методи обстеження та статистичного аналізу. Досліджували тривалість процедури та поширення анестезії, інтенсивність болю та якість післяопераційного знеболювання, періопераційну потребу в опіоїдних та неопіоїдних анальгетиках, депривацію сну та післяопераційний сон, показники гемодинаміки, виникнення тривоги та депресії, частоту виникнення небажаних явищ та ускладнень. Для визначення впливу методики знеболювання на пацієнтів ми вивчали маркери стресу у венозній крові. Під час дослідження було встановлено, що тривалість процедури була найдовшою у групі РА та найкоротшою у групі СА, з незначною різницею між групами СА+Б та КСЕА (p = 0,0001). Час настання максимального сенсорного блоку у групі РА був на 11,83 ± 6,49 хв довшим порівняно з групою КСЕА, СА+Б та СА (p = 0,0001). На момент вимірювання не спостерігалося статистично значущих відмінностей у показниках початку моторного блоку за шкалою Bromage 3 (хв) між групами СА, СА+Б та КСЕА. Однак у групі РА цей час був помітно довшим порівняно з іншими групами (p = 0,001) Час регресії сенсорної блокади був довшим у групах СА+Б, КСЕА, а також суттєво довшим у групі РА порівняно з групою СА (p < 0,001). Згідно зі статистичними розрахунками, найдовша регресія моторного блоку була у групі РА (p < 0,0001). Дата реєстрації 2025-05-19 Додано в НРАТ 2025-05-19 Закрити