Дисертація доктора філософії. Гриценко Олена Євгенівна. Роль епігенетичних харчових чинників та мікробіоти кишківника в патогенезі, клінічному перебігу та профілактиці мігрені

Реєстраційний номер

0825U001784, Дисертація доктора філософії

На здобуття

Доктор філософії

Дата захисту

17-06-2025

Статус

Захищена

Назва роботи

Роль епігенетичних харчових чинників та мікробіоти кишківника в патогенезі, клінічному перебігу та профілактиці мігрені

Здобувач

Гриценко Олена Євгенівна,

Керівник Тріщинська Марина Анатоліївна
Керівник Копчак Оксана Олегівна
Опонент Мельник Володимир Степанович
Опонент Дельва Михайло Юрійович
Рецензент Волосовець Антон Олександрович
Рецензент Насонова Тетяна Іванівна

Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист

Національний університет охорони здоров'я України імені П. Л. Шупика

Опис

Мігрень є другою за поширеністю формою первинного головного болю, яка істотно впливає на працездатність осіб молодого віку, значно обмежуючи їхню повсякденну активність, соціальну взаємодію та можливість повноцінного відпочинку. Мігрень належить до немодифікованих чинників ризику ішемічного інсульту, особливо у молодих жінок [77]. З огляду на це, актуальність удосконалення методів діагностики і профілактики нападів мігрені є надзвичайно важливою як у контексті клінічної медицини, так і з точки зору громадського здоров’я [205,206]. Мета дисертаційного дослідження полягала в удосконаленні діагностики та покращення ефективності патогенетично обґрунтованих методів профілактики нападів головного болю у пацієнтів з мігренню, спираючись на аналіз клініко-неврологічних характеристик, коморбідних захворювань з боку шлункового-кишкового тракту та гепатобіліарної системи, стану мікробіоти, дієтичних втручань, показників нейропсихологічного та лабораторного обстеження. У ході дослідження було оглянуто 112 пацієнтів з діагнозом мігрень, із них (n=15) 13,3% чоловіків та (n=97) 86,7% жінок. Контрольна група складалась з 35 здорових осіб (20% чоловіків та 80% жінок). Середній вік пацієнтів становив 38,6 ± 8 років, з мінімальним віком 18 років та 3 максимальним 50 років. Діагноз мігрені підтверджувався згідно з критеріями Міжнародного товариства головного болю (International Headache Society) [1]. Обстеження проводилося амбулаторно в КНП «Консультативнодіагностичний центр» Святошинського району м. Києва. Психоемоційний стан учасників оцінювався за допомогою опитувальників депресії Бека (BDI) [2] та тривоги Гамільтона (HAM-A) [3]. Особливості харчової поведінки аналізувалися на основі щоденника харчування. Інтенсивність головного болю вимірювалася за Візуально-аналоговою шкалою (ВАШ) [5], а ступінь соціально-побутової дезадаптації — за шкалою MIDAS(Migraine Disability Assessment) [6]. Для скринінгу типу головного болю використовувався тест ID Migraine[4]. Біохімічне обстеження включало визначення рівня фолієвої кислоти, гомоцистеїну, вітаміну Д, серотоніну та якісно-кількісного складу мікробіому кишківника методами імуноферментного аналізу, рідинної хроматографії та хромато-масс-спектрометрії. Лікар терапевт консультував учасників дослідження щодо можливих захворювань шлунково-кишкового тракту та гепатобіліарної системи. Статистична обробка результатів виконувалася із застосуванням програми GraphPad Prism (версія 9.3.0). Оцінка достовірності різниці середніх значень здійснювалася за критерієм Стьюдента, а кореляційні зв’язки аналізувалися за коефіцієнтом Пірсона. У ході дослідження встановлено, що у пацієнтів із мігренню часто спостерігаються супутні захворювання шлунково-кишкового тракту, зокрема Helicobacter pylori (n=37), синдром подразненого кишківника (n=30), гепатобіліарні порушення (n=11). У 9% пацієнтів зафіксовані функціональні розлади, такі як гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, запори або діарея. Ці коморбідні стани асоціювалися з підвищеною інтенсивністю головного болю 4 (ВАШ, р=0,047) та більшою соціальною дезадаптацією (MIDAS, р=0,040). Серотонін відіграє ключову роль у регуляції судинного тонусу, що безпосередньо впливає на розвиток мігренозних нападів. У пацієнтів підгрупи А середній рівень серотоніну становив 245,3 ± 72,6 мкг/л, тоді як у підгрупі Б цей показник дорівнював 219,4 ± 32,7 мкг/л (p=0,08). Додатково проведено аналіз ефективності елімінаційної дієти, спрямованої на виключення харчових тригерів упродовж трьох тижнів. Формування дієти базувалося на даних щоденника харчування, що дозволило ідентифікувати специфічні тригери. У ході аналізу встановлено, що пацієнти із мігренню без супутніх шлунково-кишкових розладів частіше вживали свіжі овочі (χ2=9,05, р=0,001), рибу (χ2=4,58, р=0,032), цільнозерновий хліб (χ2=5,85, р=0,015) та зелень (χ2=7,27, р=0,007). Натомість порушення принципів (χ2=7,41, р=0,006) і режиму (χ2=3,43, р=0,063) харчування було більш поширеним серед пацієнтів із шлунково-кишковими проблемами.

Дата реєстрації

2025-05-19

Додано/оновлено в НРАТ

2025-05-19 / 2026-07-21