Дисертація доктора філософії. Марченко Оксана Юріївна. Клініко-інструментальні та лабораторні маркери несприятливого перебігу ішемічної хвороби серця

Реєстраційний номер

0825U001838, Дисертація доктора філософії

На здобуття

Доктор філософії

Дата захисту

18-06-2025

Статус

Захищена

Назва роботи

Клініко-інструментальні та лабораторні маркери несприятливого перебігу ішемічної хвороби серця

Здобувач

Марченко Оксана Юріївна,

Керівник Руденко Надія Миколаївна
Опонент Лаповець Любов Євгенівна
Опонент Сало Сергій Васильович
Рецензент Сіренко Юрій Миколайович
Рецензент Сілантьєва Тетяна Сергіївна

Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист

Національний університет охорони здоров'я України імені П. Л. Шупика

Опис

У дисертаційній роботі представлено клінічне та лабораторне обґрунтування необхідності визначення біохімічних маркерів та індексованих показників у пацієнтів різних вікових груп з різним ступенем ураження вінцевих атрерій, проведення ехокардіографічного обстеження (ЕхоКГ) з метою підвищення ефективності лікування та прогнозування перебігу ішемічної хвороби серця (ІХС). Дана характеристика клініко-лабораторних та інструментальних досліджень у 131-го пацієнта, що проводилися протягом 2019 року. Групи були розподілені згідно результатів коронаровентрикулографії (КВГ) на 3 групи : І групу склали 30 пацієнтів, які не мали ураження вінцевих артерій та середній вік яких склав 60,53 ± 1,77 років, частка осіб чоловічої статі - 30% (n=9). 35 пацієнтів увійшли до II групи та мали гемодинамічно значуще звуження однієї вінцевої судини або нестенозуючі атеросклеротичні ураження декількох судин, середній вік – 64,31 ± 1,62 років, частка осіб чоловічої статі була 68,6% (n=24). 66 пацієнтів становили III групу, у яких було діагностовано гемодинамічно значуще звуження більше ніж однієї вінцевої артерії, середній вік становив 63,0 ± 1,14 років, частка осіб чоловічої статі - 78,8% (n=52). У роботі було досліджено дані анамнезу, особливостей клінічного перебігу ІХС, супутні захворювання та фактори ризику. На артеріальну гіпертензію різної стадії та ступеню страждали 100% пацієнтів у всіх групах. Також, проаналізовано клас серцевої недостатності (СН) у всіх пацієнтів. У І групі жоден пацієнт не мав ознак СН за класифікацією НьюЙоркської Асоціації Кардіологів (NYHA). У другій групі найбільша частка пацієнтів належала до ІІ класу NYHA - 51,4% (n=18), як і в групі ІІІ - 56,1% 3 (n=37) пацієнтів. І та ІІ клас NYHA також мав схоже відсоткове співвідношення, що свідчить про відсутність суттєвих відмінностей в класах NYHA поміж груп. Більшість пацієнтів на момент включення отримували медикаментозне лікування, що було призначено на догоспітальному етапі та включало наступні групи препаратів : статини, блокатори β-адренорецепторів, антагоністи ренінангіотензин-альдостеронової системи, антагоністи кальцію, антитромбоцитарні препарати (ацетилсаліцилова кислота, клопідогрел), оральні антикоагулянти, діуретики та нітрати. Для кожного пацієнта було визначено серцево-судинний ризик за допомогою 3 різних шкал : the Heart Score (HS), Framingham Risk Score (FRS), ASCVD Risk Estimator Plus з метою визначення найбільш оптимальної шкали для застосування в клінічній практиці. Було виявлено, що всі шкали мають обмеження. FRS визначає найбільшу частку пацієнтів низького ризику. HS виявила найбільшу кількість пацієнтів III групи з багатосудинним ураженням—84,5% (n=55), тобто тих, що мають високий і дуже високий ризик серцево-судинних подій. Отже, HS доцільно застосовувати для первинної оцінки осіб без доведеного серцево-судинного захворювання. При аналізі біохімічних показників виявлено достовірну різницю у рівні NT-proBNP, який мав найвищі значення у пацієнтів з багатосудинним ураженням 299,35(96,60; 578,00) пг/мл та найнижчим у контрольній групі - 99,00 (42,70; 135,10) пг/мл. Також, виявлено кореляцію NT-proBNP з Syntax Score (r = 0.428, p= 0.0001), тому даний показник також може допомогти у діагностиці наявної ІХС. Показники гомоцистеїну проаналізовано для 40 пацієнтів: 10 без ураження вінцевих артерій (І група) та 30 із різними ступенями ураження (ІІ група). Медіана даного показника становила у пацієнтів І групи 21,3 ± 2,19 мкмоля/л та 18,1± 2,76 мкмоля/л для ІІ групи. Підвищений рівень (> 15 мкомоля/л) зафіксовано у 30% (n=3) пацієнтів І групи та 26,7% (n=8) ІІ групи, що свідчить про відсутність значущих відмінностей поміж груп. При порівняння величин ліпідограми результати відрізнялися в групах, оскільки пацієнти приймали статини з найвищим відсотком - 86,4% (n=57) у групі 4 III та найнижчим в групі I – 43,3% (n=13). Рівень холестерину був найнижчим у групі III – 4,15 (3,50; 5,00) ммоль/л, а найвищим у групі I – 5,00 (4,50; 5,80) ммоль/л (р = 0.008). Найвищий рівень тригліцеридів був у групі III – 1,36 (1,05; 2,04) ммоль/л та найнижчий – у групі II і становив 1,10 (0,78; 1,29) ммоль/л. Пацієнти І групи мали найвищі показники ЛПВЩ -1,17 (1,12; 1,46) ммоль/л та ЛПНЩ - 3,26 (2,41; 3,75) ммоль/л. У III групі ці показники були найнижчими за рахунок прийому гіполіпідемічних препаратів і становили 1,02 (0,86; 1,14) ммоль/л для ЛПВЩ та 2,49 (1,92; 3,23) ммоль/л для ЛПНЩ. Статистична достовірність різниці поміж груп становить для ЛПВЩ (р = 0.0001) та ЛПНЩ (р = 0.014). Схожі результати отримано для не-ЛПВЩ, оскільки пацієнти II та III груп мали нецільові значення: II група - 3,27 (2,45; 4,00) ммоль/л, III група - 3,15 (2,46; 3,92) ммоль/л (р = 0.029).

Дата реєстрації

2025-05-20

Додано/оновлено в НРАТ

2025-05-20 / 2026-07-01