Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0825U001872, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 11-07-2025 Статус Захищена Назва роботи Система розвитку та державного регулювання людського капіталу в умовах трансформаційних змін Здобувач Шевченко Дмитро Валерійович, Керівник Васильківський Дмитро Миколайович Опонент Зінченко Олена Антонівна Опонент Тульчинська Світлана Олександрівна Рецензент Григорук Павло Михайлович Рецензент Тельнов Анатолій Сергійович Опис Дисертацію присвячено формуванню концептуальних засад і розробці теоретико-методичного та прикладного інструментарію розвитку людського капіталу в Україні в умовах трансформаційних змін, зумовлених цифровізацією, глобалізацією та структурними зрушеннями в економіці. У дослідженні систематизовано існуючі теоретичні підходи до розуміння людського капіталу, здійснено поглиблений аналіз його змісту, функцій та ролі у сучасних економічних процесах. Особливу увагу приділено впливу цифрової трансформації на формування, розвиток і використання людського капіталу в нових соціально-економічних умовах. Обґрунтовано, що в умовах цифрової економіки людський капітал трансформується та набуває нових характеристик, пов’язаних із розвитком цифрової грамотності, технологічної адаптивності, інноваційного потенціалу та здатності до роботи з сучасними цифровими інструментами – штучним інтелектом, великими даними, нейромережами. Встановлено, що сучасні трансформаційні процеси висувають нові вимоги до якості трудових ресурсів, зокрема до рівня професійних компетентностей, гнучкості мислення та здатності до швидкої адаптації в умовах змінного середовища. Досліджено специфіку розвитку людського капіталу в Україні, охарактеризовано основні внутрішні суперечності цього процесу. Зокрема, виявлено глибокі регіональні диспропорції у доступі до якісної освіти, медичних послуг, сучасних цифрових технологій, що значно знижує ефективність використання трудового потенціалу країни. Показано, що регіональний аспект розвитку людського капіталу потребує посиленого врахування під час розробки державної політики, орієнтованої на зменшення соціально-економічних нерівностей. Удосконалено підходи до оцінювання рівня розвитку людського капіталу з урахуванням викликів цифровізації. Обґрунтовано інтегрований підхід, що передбачає поєднання традиційних показників – рівня освіти, стану здоров’я, культурного розвитку – з новими параметрами цифрової доби: цифровою грамотністю, інноваційним потенціалом, компетенціями у сфері штучного інтелекту. Розроблено систему агрегованих індикаторів, яка дозволяє здійснювати комплексну оцінку людського капіталу, враховуючи його багатовимірність та динаміку розвитку в умовах цифрової трансформації. Запропоновано концептуальну модель впливу трансформаційних змін на людський капітал, у якій розкрито взаємозв’язки між системою освіти, ринком праці, інноваційною діяльністю та технологічним прогресом. Встановлено, що впровадження цифрових технологій значною мірою змінює структуру та функціональне наповнення людського капіталу, підвищуючи його роль як ключового чинника інноваційного розвитку економіки. Уперше обґрунтовано концепт нейромережевого капіталу як нової форми еволюції людського капіталу, що поєднує соціальні зв’язки та мережеву взаємодію з когнітивними можливостями штучного інтелекту, автоматизованими аналітичними системами та персоналізованими знаннями. Удосконалено модель багаторівневого управління (MLG) системою розвитку та державного регулювання людського капіталу в Україні. Запропонована модель враховує європейський вектор розвитку, особливості децентралізації та інтегрує державні, регіональні, приватні та громадські ініціативи в єдину систему управління з чітким розмежуванням повноважень на міжнародному, національному, регіональному та місцевому рівнях. Це забезпечує адаптивність, гнучкість і підвищує ефективність прийняття управлінських рішень у сфері розвитку людського капіталу. Розроблено науково-методичні підходи до побудови ефективної системи мотивації людського капіталу, що базується на поєднанні матеріальних та нематеріальних стимулів, врахуванні індивідуальних потреб працівників, їх відкритості до змін, готовності до ризику та відповідності організаційним цілям. Акцент зроблено на прозорості, об’єктивності та участі працівників у формуванні мотиваційної політики, що сприяє створенню сприятливого середовища для професійного та особистісного розвитку. Доведено, що стратегічною метою державної політики у сфері людського капіталу має стати забезпечення його сталого розвитку як ключового ресурсу соціально-економічного зростання держави. Особливу увагу приділено якості освіти, підготовці та перепідготовці кадрів, стимулюванню інноваційної активності населення та впровадженню сучасних цифрових технологій у систему управління людськими ресурсами. Запропоновані наукові положення і практичні рекомендації спрямовані на інтеграцію України до європейського економічного, освітнього та науково-технологічного простору. Дата реєстрації 2025-05-21 Додано в НРАТ 2025-05-21 Закрити