Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0825U001950, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 26-06-2025 Статус Захищена Назва роботи Оптимізація вибору лапароскопічної та відкритої алогерніопластики при защемлених пахвинних грижах Здобувач Онишко Максим Віталійович, Керівник Фелештинський Ярослав Петрович Опонент Іоффе Олександр Юлійович Опонент Лисенко Руслан Борисович Рецензент Йосипенко Михайло Олексійович Рецензент Вербицький Ігор Володимирович Опис Дисертація присвячена покращенню методів хірургічного лікування і профілактики ускладнень, під час лікування защемлених пахвинних гриж. Операції з приводу защемлених пахвинних гриж є одними з найчастіше виконуваних операцій загальної хірургії. В структурі зовнішніх гриж живота за частотою виникнення пахвинні грижі є на першому місці і складають 75% [1]. У 90% випадків пахвинні грижі виникають у чоловіків, у 10% випадків – у жінок [2]. При цьому, в 10% вони є защемленими [3,4]. Основним методом лікування є відкрита операція, як аутопластика так і алогерніопластика. Трансабдомінальна преперитонеальна алопластика складає 10% від усіх защемлених пахвинних гриж живота [5]. Результати лікування защемлених пахвинних гриж залишаються незадовільними. Причинами летальності є пізнє звернення за медичною допомогою, некроз кишківника, пасма чепця, неспроможність анастомозу, перитоніт [4]. Серед незадовільних результатів з боку рани є інфікування рани, інфікування сітки, висока частота рецидивів [6,7]. Причинами рецидивів є інфікування сітки з подальшою повторною операцією з експлантацією сітки. Зменшення частоти рецидивів можливе за рахунок більш широкого використання алопластики, як відкритої так і лапароскопічної. Водночас, при пізніх термінах защемлення за наявності запалення грижового мішка та м’язово-апоневротичних тканин пахвинної ділянки, більшість хірургів не використовують сітчасті імплантати для пластики пахвинного каналу як відкритої, так і лапароскопічної [8]. Нерозпрацьованими залишаються питання 3 вибору лапароскопічної або відкритої алопластики при защемлених пахвинних грижах. Для досягнення поставленої мети були сформульовані наступні завдання: 1. Вивчити причини незадовільних результатів лікування защемлених пахвинних гриж після відкритої та лапароскопічної алопластики 2. Експериментально та морфологічно обґрунтувати використання клейової антисептичної композиції для фіксації сітчастого імплантата в тканинах черевної стінки 3. Удосконалити TAPP з фіксацією сітчастого імплантата антисептичною клейовою композицією при защемлених пахвинних грижах 4. Оптимізувати диференційований вибір TAPP та операції «Ліхтенштейна» при защемлених пахвинних грижах 5. Оцінити ефективність хірургічного лікування защемлених пахвинних гриж з використанням диференційованого вибору удосконаленої TAPP та операції «Ліхтенштейн» З метою експериментального та морфологічного обґрунтування більш високої ефективності використання поліуретанового клею з антисептиком для фіксації сітчастого імплантату до інфікованих тканин черевної стінки у порівнянні з шовною фіксацією, було проведено експериментальне дослідження у віварії НУОЗ України імені П. Л. Шупика на 80 статевозрілих самцях щурів, середньою масою 240±1,5г із дотриманням вимог нормативно-правових документів. З метою з’ясування особливостей регенеративних процесів у різних умовах було проведено імуногістохімічне дослідження (ІГХД) у всіх експериментальних групах. Для цього гістологічні зрізи наносили на адгезивні предметні скельця Super Frost Plus (Menzel, Німеччина). В якості системи виявлення застосовували Master Polymer Plus Detection (на основі пероксидази з використанням хромогену DAB), виробництва Master Diagnostica (Іспанія). Ретривер антигенів проводили з 4 використанням цитратного буфера (pH 6) та буфера EDTA (pH 8), шляхом високотемпературної обробки. Для імуногістохімічної оцінки використовували моноклональні антитіла: кролячі до віментину (Ab-2, клон SP20) та мишачі до α-гладком’язового актину (α-SMA, клон 1A4). Крім того, було виконано морфометричне дослідження мікропрепаратів, пофарбованих гематоксиліном та еозином. У грануляційній тканині, що утворювалася навколо імплантованої сітки, визначали об’ємне співвідношення волокнистого, клітинного компонентів і судин. Весь досліджуваний матеріал був поділений в залежності від строків – 10 та 30 доба експерименту та ходу експерименту. Було сформовано 4 групи дослідження – I група (n=17), з імплантацією поліпропіленової сітки в чистих умовах з фіксацією синтетичним монофіламентним шовним матеріалом (Пролен 4,0), ІІ група (n=23), імплантація поліпропіленової сітки з фіксацію клейовою композицією з антисептиком декаметоксином, ІІІ група (n=21), імплантація сітки в інфікованих умовах (забруднення автокалом) з фіксацією Проленом 4,0 та IV група (n=19), імплантація сітки в інфікованих умовах (забруднення автокалом) з фіксацією клейовою композицією. Упродовж 30 діб проводилося спостереження за лабораторними тваринами. Оцінювали динаміку загоєння післяопераційної рани, а також фіксували наявність ускладнень, таких як серома або інфікування. Отримані дані порівнювали між I, II, III та IV групами для комплексної оцінки ефективності застосованих методик. За результатами проведеного спостереження за станом лабораторних тварин після хірургічного втручання, було встановлено наступні особливості перебігу післяопераційного періоду в різних експериментальних групах. Дата реєстрації 2025-05-26 Додано в НРАТ 2025-05-26 Закрити