Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0825U001953, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 20-05-2025 Статус Захищена Назва роботи Полікультурний підхід у змісті підручників із всесвітньої історії для 7-8 класів (1991–2021 рр.). Здобувач Попова Катерина Віталіївна, Керівник Гон Максим Мойсейович Опонент Акімова Ольга Вікторівна Опонент Малієнко Юлія Борисівна Рецензент Генсіцька-Антонюк Наталія Олександрівна Рецензент Бондар Ірина Володимирівна Опис У дисертації на методологічному, теоретичному та практичному рівнях досліджено застосування впродовж 1991–2021 рр. полікультурного підходу в змісті підручників із всесвітньої історії для 7-8 класів. Світ відмінностей, який останніми десятиліттями усталився внаслідок процесу глобалізації, актуалізував завдання підготовки здобувачів освіти до життєдіяльності в сучасній реальності. Реалізація цієї мети актуалізується із врахуванням багатоетнічного та поліконфесійного складу громадян України, завданням мінімізації ризиків протистояння її громадян на етнічному / конфесійному ґрунті, а також євроінтеграційним курсом держави. Запорукою досягнення органічної інтеграції здобувачів освіти в простір соціокультурних відмінностей й розмаїття є формування їх полікультурної компетентності. Основоположна ідея дисертаційного дослідження полягає в тому, що застосування полікультурного підходу в процесі навчання історії, формування полікультурної компетентності здобувачів освіти є імперативом їхньої підготовки до життєдіяльності в світі соціокультурного розмаїття, засобом гармонізації взаємодії з представниками Інакшостей. Використання полікультурного підходу в освітньо-виховному процесі закладів загальної середньої освіти трактується запорукою врегулювання низки суперечностей різних рівнів (у тому числі соціально-політичному, теоретичному та емпіричному), що сприятиме зростанню ефективності їх функціонування. Навчальні програми трактуються в дисертації нормативно-правовими документами, які визначають зміст шкільного курсу всесвітньої історії і означують події, які, з одного боку, відповідали дискурсу полікультурного підходу, з другого, могли використовуватися авторами підручників для формування полікультурної компетентності здобувачів освіти. Доведено, що цьому сприяв методологічний плюралізм, зокрема – використання в процесі підручникотворення, поруч із формаційним, цивілізаційного підходу. Передумовою формування полікультурної компетентності учнів / учениць інтерпретовано врахування авторами підручників системоутворюючого потенціалу культури, застосування дискурсу соціально-культурної історії та знайомство учнів/учениць із різними історичними типами культури. У дисертації визначено етапи просування вітчизняної історичної та педагогічної думки до застосування в освітньо-виховному процесі полікультурного підходу. Констатовано факт фіксації уваги на вітчизняній історії в роки становлення в Україні національної школи, витіснення всесвітньої історії на манівці переосмислення минувшини в перші роки її демократичного транзиту. Дослідження категоріального апарату спонукало трактувати полікультурну компетентність такою, яка формується в результаті поєднання складових громадянської та соціальної, а також культурної компетентностей. У дисертації сформульовані авторські інтерпретації понять «полікультурний підхід» та «полікультурна компетентність», визначено їх структурно-логічні схеми. Також визначено світоглядні засади, на яких авторами підручників мають репрезентуватися форми взаємодії представників різних соціокультурних самостей. У роботі представлена авторська інтерпретація періодизації навчальних програм із всесвітньої історії, визначені ті знання, які сприяють формуванню полікультурної компетентності учнів/учениць 7-8 класів у процесі вивчення всесвітньої історії. Вони слугують критеріями, за якими здійснено аналіз підручників. На основі проведеного аналізу визначено те, що передумовою покликання вітчизняних учених і авторів підручників до полікультурного підходу стали популяризація в Україні принципу толерантності, відмова від методологічного монізму та започаткований курс держави на євроінтеграцію. У роботі констатовано, що навчальним програмам із всесвітньої історії характерні поєднання формаційного та цивілізаційного підходів, християно- та європоцентризми. Домінуючими в них, незважаючи на рік запровадження, залишалися політичні та соціально-економічні аспекти історії, що перешкоджало послідовному застосуванню авторами підручників полікультурного підходу. Рівночасно цьому сприяла регламентація програмами вивчення низки тем, які тією чи іншою мірою відображали взаємодію представників Інакшостей. На основі проведеного аналізу констатовано, що в більшості підручників, за яким здійснювалося навчання всесвітньої історії здобувачами освіти 7-8 класів у 1991–2021 рр., полікультурний підхід простежується фрагментарно. У роботі досліджено відображення в параграфах підручників різних форм взаємодії Інакшостей. Встановлено, що у текстовому компоненті переважає конфліктологічний дискурс. У дисертації констатоване недостатнє відображення в підручниках позаекономічної взаємодії Інакшостей, їхніх взаємовпливів, запозичень зокрема. Рівночасно сформульований висновок про те, що текстовим компонентам підручників в цілому властиве сприяння формуванню полікультурної компетентності здобувачів освіти. Дата реєстрації 2025-05-26 Додано в НРАТ 2025-05-26 Закрити