Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0825U002166, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 10-06-2025 Статус Наказ про видачу диплома Назва роботи Правове регулювання соціального діалогу в Україні. Здобувач Досін Божена Вікторівна, Керівник Бурак Володимир Ярославович Опонент Чанишева Галія Інсафівна Опонент Середа Олена Григорівна Рецензент Синчук Світлана Миколаївна Рецензент Ласько Ірина Михайлівна Опис Дисертація присвячена комплексному дослідженню правового регулювання соціального діалогу в Україні. Актуальність обраної теми зумовлена потребою вироблення пропозицій щодо удосконалення Закону України «Про соціальний діалог в Україні» відповідно до євроінтеграційних стандартів. Також потребує якісного наукового аналізу правова характеристика альтернативних способів вирішення трудових спорів під кутом зору з’ясування їх ролі та місця у механізмі соціального діалогу, законодавчі та прикладні проблеми інформування, зміст та обсяг узгоджувальних процедур як форми здійснення соціального діалогу в Україні, сутність нових організаційно- правових форм соціального діалогу тощо. Мета та завдання, визначені в дослідженні, зумовили відповідну структуру дисертації. Розділ 1 «Соціальний діалог та його роль в регулюванні суспільних відносин і забезпеченні соціальної стабільності в суспільстві» складається з трьох підрозділів і присвячений дослідженню поняття соціального діалогу, принципам його проведення та законодавчому регулюванню відносин соціального діалогу. З’ясовано, що юридичний зміст поняття соціальний діалог відображає сутність концепту «діалог» як виду колективно-договірних відносин у соціальній сфері щодо вирішення трудових та суміжних до них соціально-економічних питань між законодавчо визначеними суб’єктами, перелік яких в сучасних умовах розширюється. Обґрунтовано, що соціальний діалог і соціальне партнерство є правовими відносинами із власною сферою, суб’єктами, метою та об’єктом. Соціальне партнерство є значно ширшим поняттям, яке поряд із соціальним діалогом охоплює інші види спільної діяльності соціального спрямування органів держави/органів місцевого самоврядування, представників громадянського суспільства та бізнесу. Наведено аргументи, що залучення інститутів громадянського суспільства у відносини соціального діалогу всіх видів потребує чіткого законодавчого визначення їхнього правового статусу. Запропоновано розмежовувати організаційно-правові форми соціального діалогу через такі правові характеристики: повноваження сторін соціального діалогу/їх представників, якими вони наділені та які в змозі реалізовувати в межах правовідносин соціального діалогу певного виду; правові засоби, які застосовуються для зближення та узгодження позицій сторін, а також акти як форма досягнутих узгодженостей. Доведено, що альтернативні способи вирішення трудових спорів є елементом механізму соціального діалогу. Їх метою є примирити сторони спору (конфлікту), пошук взаємоприйнятного та узгодженого всіма сторонами соціального діалогу рішення. У Розділі 2 надано загальну характеристику сторін та органів соціального діалогу. Проаналізовано доктринальні напрацювання щодо суб’єктного складу правовідносин соціального діалогу. Запропоновано уніфікувати положення про професійну спілку як сторону соціального діалогу у законодавстві про колективні договори/угоди, про вирішення колективних трудових спорів (конфліктів) в частині визначення сторони відповідних правовідносин з боку працівників. Доведено потребу законодавчого закріплення юридичної відповідальності сторони роботодавця за ухилення від участі у колективних переговорах щодо укладення чи зміни колективного договору. У розділі 3 надано загальну характеристику організаційно-правовим формам здійснення соціального діалогу. Наведено аргументи, що інформування сторін соціального діалогу на вимогу або самостійно згідно із нормами законодавства та взаємне поінформування (обмін інформацією) між сторонами є відокремленими формами соціального діалогу із відповідними правовими характеристиками. Удосконалено положення про процедуру отримання інформації під час проведення соціального діалогу. Ненадання інформації необхідної для ведення соціального діалогу запропоновано визначити адміністративним правопорушенням. Аргументовано необхідність закріпити у Законі України «Про колективні договори і угоди» обов’язок відповідної сторони соціального діалогу надати затребувану інформацію, а також визначити строк його виконання. Критично проаналізовано підхід законодавця щодо обмеження сфери застосування узгоджувальних процедур як форми соціального діалогу лише сферою розроблення проектів нормативно-правових актів. Розвинуто теоретичні напрацювання про правові характеристики медіації як виду узгоджувальних процедур, що можуть бути застосовані у всіх правовідносинах соціального діалогу. Дата реєстрації 2025-06-05 Додано в НРАТ 2025-06-05 Закрити