Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0825U002249, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 23-06-2025 Статус Наказ про видачу диплома Назва роботи Механізми публічного управління у сфері сталого розвитку міських агломерацій Здобувач Жаров Данило Олександрович, Керівник Лелеченко Анжела Павлівна Опонент Юрченко Олександр Анатолійович Опонент Сергієнко Лариса Василівна Опонент Драган Ірина Василівна Рецензент Кочеров Михайло Вікторович Опис У дисертації запропоновано вирішення актуального науково-прикладного завдання, що полягає у визначенні науково-теоретичних засад формування механізмів публічного управління у сфері сталого розвитку міських агломерацій і розробленні практичних рекомендацій щодо системного й синергетичного підходів до вдосконалення цих механізмів в Україні. Використання таких підходів дало змогу уточнити визначення, які входять до складу понятійно-категорійного апарату, зокрема терміносполуки: «публічна політика у сфері сталого розвитку міських агломерацій» «публічне управління у сфері сталого розвитку міських агломерацій» та ін. Систематизовано цілі, принципи, особливості, проблеми, фактори та перспективи розвитку публічної політики у сфері сталого розвитку на всіх рівнях управління міськими агломераціями, серед яких регіональний - визнано стратегічним, зважаючи на геопросторове розташування складників міської агломерації, вищим рівнем функціонування якої є конурбація. Визначено шляхи розвитку системи публічного управління у сфері сталого розвитку міських агломерацій в Україні, що передбачають систематизацію дії організаційного та правового механізмів публічного управління у досліджуваній сфері за двох протилежних сценаріїв – інерційного та інноваційного. Доведено, що досягти поставленої мети можливо за умови результативного функціонування координуючого органу управління міською агломерацією, який формує єдину систему цілей, узгоджену зі всіма зацікавленими акторами для підвищення рівня життя населення. Наголошується на необхідності врахування недоліків і проблем, пов’язаних із реформуванням місцевого самоврядування, що можуть за аналогією зумовлювати стримування процесу розвитку міських агломерацій. Проведено аналіз сучасного стану дії правового механізму публічного управління у сфері міських агломерацій в Україні, наголошено на необхідності прийняття спеціального Закону України «Про міські агломерації», у межах якого рекомендовано закріпити уточнене визначення поняття «міська агломерація», наведено нормотворчі пропозиції щодо інтеграційного призначення міської агломерації, її організаційної структури, вектори функціонування якої коригуються відповідною координаційною радою. Окреслено концептуальні засади щодо вдосконалення організаційного механізму публічного управління у сфері сталого розвитку міських агломерацій в Україні, у межах яких обґрунтовано модель стратегічного планування публічного управління в цій сфері. Рекомендовано єдину схему територіального планування міських агломерацій будувати з позиції повсюдного використання цифрових платформ, що в режимі онлайн дають змогу відображати актуальну картографічну та іншу інформацію щодо особливостей функціонування міської агломерації 24/7. Систематизовано підходи до визначення сутності міських агломерацій (економічний, географічний, містобудівний, управлінський підходи), де найбільш оптимальним для їх комплексної характеристики визнано саме управлінський, оскільки він відзначається міждисциплінарністю ,дає підстави наполягати на доповненні сучасної теорії розвитку міських агломерацій із позиції їхньої інституціоналізації та легітимації як об’єкта публічного управління. Досліджено наявні закордонні моделі публічного управління у сфері сталого розвитку міських агломерацій із позиції уточнених типів управління ними, де з одного боку, встановлено відсутність єдиної моделі публічного управління міськими агломераціями, а з другого – виявлено спільні ознаки у їх створенні, а саме: здебільшого міські агломерації охоплюють великі міста та прилеглі до них території, які відрізняються за розміром, чисельністю населення, ступенем самостійності, причому їхні адміністративно-територіальні межі можуть не збігатися з межами агломерації; у великих міських агломераціях створюються надмуніципальні органи управління (асоціації /агентства / ради). Аргументовано, що на вітчизняних теренах можливе виважене аплікування деяких позитивних закордонних практик щодо публічного управління сталим розвитком міських агломерацій шляхом урахування особливостей їх територіально-просторового розвитку, організаційного, методичного та ресурсного забезпечення. Це вимагає впровадження принципів стратегування, планування, програмування та розробки методики проєктування відповідної стратегії розвитку міських агломерацій. Дисертаційне дослідження побудовано на сукупності загальнонаукових і спеціальних методів. Інформаційно-фактологічною базою дослідження слугували законодавчі та нормативно-правові акти, та інші аналітичні і статистичні матеріали тощо. Дата реєстрації 2025-06-11 Додано в НРАТ 2025-06-11 Закрити