Реєстраційний номер
0825U002254, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
07-08-2025
Статус
Захищена
Назва роботи
Алекситимія у хворих на анкілозивний спондиліт: патогенетичне знaчення мозкового нейротрофічного фактору (BDNF).
Здобувач
Василець Вікторія Вікторівна,
Керівник Станіславчук Микола Адамович
Опонент Сміян Світлана Іванівна
Опонент Проценко Галина Олександрівна
Рецензент Хоменко Вікторія Миколаївна
Рецензент Кузьмінова Наталія Віталіївна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Вінницький національний медичний університет імені М. І. Пирогова
Опис
У дисертаційному дослідженні вперше визначено поширеність алекситимії (АЛ) у пацієнтів з анкілозивним спондилітом (АС) на основі комплексного аналізу соціально-демографічних, клінічних та лабораторних показників. За даними валідованого українського перекладу опитувальника Toronto Alexithymia Scale (TAS-20), АЛ виявлена у 27,6 % хворих, можлива АЛ — у 26,7 %, а у 45,7 % пацієнтів алекситимічні риси відсутні.
Встановлено, що наявність АЛ асоціюється з більш тяжким клінічним перебігом АС. Пацієнти з АЛ мали значно вищі показники активності захворювання (BASDAI — 6,91 ± 1,83, ASDAS-ESR — 3,94 ± 0,79), погіршену функціональну здатність (BASFI — 6,39 ± 1,87), гірший загальний стан (BAS-G — 7,42 ± 1,65) та біль за Візуально-аналоговою шкалою (ВАШ — 7,78 ± 1,15) порівняно з пацієнтами без алекситимії (p<0,05). Аналогічні, але менш виражені зміни спостерігалися у групі з можливою АЛ.
Дослідження біохімічних маркерів показало суттєве підвищення рівня мозкового нейротрофічного фактора (BDNF) у сироватці крові хворих з АЛ (286,08 ± 82,75 пг/мл) у порівнянні з пацієнтами без АЛ (222,50 ± 60,10 пг/мл; p<0,05). Підвищений рівень BDNF корелював із більшою активністю запального процесу (ШОЕ — 37,03 ± 22,19 мм/год vs 22,13 ± 14,29; p<0,01), погіршенням функціональних можливостей, а також із виразністю алекситимічних рис.
У пацієнтів з АЛ також виявлено значущі порушення сну за шкалою PSQI (12,36 ± 3,91), виражену хронічну втому (MAF — 36,86 ± 7,77) та депресивні симптоми (HAM-D — 18,17 ± 9,50), що негативно впливало на якість життя (ASQoL) та когнітивні функції (MMSE).
Під час 12-тижневого курсу стандартної терапії АС хворі без АЛ демонстрували кращу клінічну динаміку з вищими показниками відповіді за критеріями ASAS 20 (38,7 %) та ASAS 40 (11,3 %), ніж пацієнти з можливою АЛ (20,7 % і 3,4 %) та з АЛ (13,9 % і 2,8 % відповідно). Це підтверджує, що алекситимія є значущим фактором резистентності до лікування.
Значне зниження показників TAS-20 після терапії вказує на можливість модифікації алекситимічних рис під впливом лікування, однак цей ефект був найбільш вираженим у пацієнтів з АЛ.
Результати дослідження свідчать про необхідність виділення пацієнтів з АС та коморбідною алекситимією в окрему клінічну групу для персоніфікованого підходу до діагностики та терапії, враховуючи як клінічні, так і біохімічні предиктори перебігу захворювання.
Практичне значення роботи полягає у розробці удосконалених діагностичних та прогностичних алгоритмів із застосуванням валідованого українського опитувальника TAS-20, а також у впровадженні врахування алекситимії та рівня BDNF у клінічну практику для підвищення ефективності лікування АС.
Дата реєстрації
2025-06-11
Додано/оновлено в НРАТ
2025-06-11 / 2026-07-20
