Пошук академічних текстів

Реєстраційний номер

0825U002320, Дисертація доктора філософії

На здобуття

Доктор філософії, 081, Право

Дата захисту

19-06-2025

Статус

Наказ про видачу диплома

Назва роботи

Адміністративно-правові засади діяльності авторизованого економічного оператора.

Здобувач

Михайленко Владислав Вадимович,

Керівник Зима Олександр Тарасович
Опонент Дорофеєва Лілія Максимівна
Опонент Мазур Анатолій Васильович
Рецензент Соловйова Ольга Миколаївна
Рецензент Бойко Ірина Володимирівна

Опис

На основі обраної мети, об’єкта, предмета дослідження та з використанням методів наукового пізнання у дисертаційній роботі проведено обґрунтування теоретичних основ та практичних заходів щодо оптимізації та вдосконалення адміністративно-правових засад діяльності авторизованого економічного оператора (далі – АЕО). Напрацьоване визначення АЕО як підприємства, що відповідає критеріям, встановленим національним законодавством та міжнародними стандартами, яке отримало спеціальний статус (авторизацію), що підтверджує його надійність і надає доступ до певних пільг та спрощень. Встановлено, що спеціальний правовий статус АЕО, запроваджений задля того аби суб’єкти підприємницької діяльності, використовуючи надані йому спрощення та переваги підвищив ефективність своєї зовнішньоекономічної діяльності в обмін на відкритість та прозорість свого функціонування для митних органів та виконання встановлених державою вимог. Підкреслено, що такі відносини АЕО з Держмитслужбою мають позитивний вплив на оптимізації міжнародної торгівлі, передбачуваності логістичних процедур та зменшенні організаційного навантаження на митні органи. Для більш глибокого розуміння сутності інституту АЕО досліджено процес його розвитку та становлення в Україні і вплив історичного досвіду на формування сучасного правового підґрунтя. Досліджено структуру законодавства, що регламентує порядок набуття статусу АЕО, пільги та переваги, які з ним пов’язані, особливості діяльності АЕО та його взаємодії з митними органами. Встановлено, які міжнародні нормативно-правові акти здійснювали вплив на формування національного законодавства та напрацьовано авторську концепцію адаптації зарубіжного досвіду (ЄС, США, Канада) до українських реалій, зокрема, через запровадження механізмів, що були успішно реалізовані у зарубіжних практиках адміністрування діяльності АЕО. Підкреслено, що впровадження досвіду ЄС у царині організації функціонування АЕО, гармонізація національного законодавства з європейськими стандартами зумовлене Угодою про асоціацію між Україною та ЄС. Вони складають основу для формування та удосконалення адміністративно-правових засад діяльності АЕО в Україні. Зокрема, українська нормативна база, що стосується статусу, процедур авторизації та функціонування цих операторів, була сформована шляхом прямого запозичення ключових положень Регламенту (ЄС) № 952/2013 та інших актів acquis communautaire. Це дозволило не лише інтегрувати у національне законодавство спільні для ЄС механізми (наприклад, спрощення митних процедур, диференціація типів АЕО), але й закріпити критерії фінансової стійкості, дотримання безпеки ланцюгів постачання та відповідності стандартам, що визначені як критичні для надання авторизації. Зазначено, що високий рівень ефективності застосування інституту АЕО у міжнародній торгівлі неможливий виключно за рахунок діяльності Держмитслужби України та обґрунтовано необхідність та ефективність укладення міжнародних договорів про взаємне визнання державами-партнерами суб’єктів, що набули статусу АЕО в різних країнах. Для надання статусу АЕО митні органи мають бути певними у його відповідності критеріям, визначеним законодавством. Перевірка такої відповідності здійснюється в межах адміністративного провадження з надання авторизації. За своєю природою провадження є заявним і складається з наступних структурних елементів: (а) початок провадження з авторизації; (б) попередній розгляд заяви з авторизації; (в) оцінка відповідності; (г) прийняття остаточного рішення у справі. Це провадження охарактеризоване як складне та тривале і недоліки його будови стоять на заваді більш широкому запровадженню інституту АЕО в Україні Закцентовано увагу на тій обставині, що нині здійснення провадження з авторизації регулюється МКУ, заснованими на ньому підзаконними актами та Законом України «Про адміністративну процедуру». МКУ не приведений у відповідність з положеннями Закону, що породжує низку юридичних колізій. До внесення змін у законодавство застосовуючи норми МКУ митні органи зобов’язані суворо дотримуватись принципів адміністративної процедури, як це передбачено у п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону «Про адміністративну процедуру». Особливої уваги заслуговує принцип гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні. Виокремлено недоліки в реалізації такого принципу адміністративної процедури, як гарантування ефективних засобів правового захисту. Вони полягають в обмеженні права на адміністративне оскарження негативних адміністративних актів в авторизаційному провадженні. Автором запропоновано заходи спрямовані на усунення згаданих недоліків, шляхом утворення Держмитслужбою комісії з розгляду скарг. На підставі аналізу системи спрощень та переваг, які надаються АЕО, зазначено, що їх поділ на типи АЕО-Б та АЕО-С є недосконалим. Це зумовлено тим, що авторизацію АЕО-Б отримати значно складніше, а обсяг переваг між двома типами авторизації мало відрізняється.

Додано в НРАТ

2025-06-13