Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0825U002409, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 31-05-2024 Статус Запланована Назва роботи Державна політика національної безпеки в умовах біологічних загроз. Здобувач Щеховська Лариса Миколаївна, Керівник Яровой Тихон Сергійович Опонент Твердохліб Олександр Степанович Опонент Терент'єва Анна Валеріївна Рецензент Омаров Азад Енвер огли Рецензент Дацій Олександр Іванович Опис У дисертаційній роботі здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано вирішення обраного науково-прикладного завдання, що полягає в обґрунтуванні перспективних напрямів удосконалення механізмів формування та реалізації державної політики щодо забезпечення національної безпеки України в умовах біологічних загроз. Проаналізовано сучасний стан наукових досліджень і систематизовано теоретико-методичні підходи щодо ролі держави в забезпеченні національної безпеки, окреслено роль державної політики в забезпечення національної безпеки та розглянуто механізми її формування та провадження, роз’яснено основні характеристики категорій «державна політика», «національна безпека», «державна політика забезпечення національної безпеки», «стратегія національної безпеки», «біологічна безпека як сфера національної безпеки». Виокремлено політичну, воєнну, соціальну, культурну, громадянську, економічну, екологічну, інформаційну, кібернетичну та біологічну безпеки як окремі сфери національної безпеки. На основі дослідження біологічні загрози визначені як пріоритетні загрози національній безпеці держави. Запропонована таксономія біологічних загроз може слугувати першим кроком у розроблені комплексного підходу до забезпечення національної і біологічної безпеки держави. Таксономія ґрунтується на системному аналізі рівнів, які визначають як джерело загрози, так і групу, яка вважається найбільшою загрозою. Запропоновано включити класифікацію біологічних загроз до Стратегії біологічної безпеки та біологічного захисту для того, щоб оптимізувати використання стандартних термінів і забезпечити однозначність і зрозумілість у комунікації між різними урядовими й недержавними організаціями, ретельніше оцінювати потенційні загрози та виявляти слабкі місця в системі біобезпеки й біозахисту тощо. Зазначено, що в Україні склалася та діє слабка система державного управління у сфері забезпечення біологічної безпеки України з урахуванням визначення сучасних біологічних загроз і прогнозування можливих наслідків. З’ясовано, що розвиток державної політики забезпечення національної безпеки України в умовах біологічних загроз є невід’ємною частиною стратегічного підходу до захисту нації. Однією із загрозою для національної безпеки є поява нових або повернення раніше відомих небезпечних інфекційних захворювань у людей і тварин, спричинених небезпечними патогенами, а також поширення «звичайних» захворювань, таких як COVID-19, СНІД, вірусні гепатити, туберкульоз, й інші, які мають потенціал становити серйозну загрозу з економічної, біологічної та соціальної точки зору для України. Іншим джерелом біозагроз у світі є створення засобів і біоматеріалів із потенціалом подвійного використання. Також варто звернути увагу на лабораторну біобезпеку, яка є важливим аспектом і залежить від безпечної організації лабораторій і професіоналізму фахівців, які працюють із патогенами, зберігають їх, транспортують та утилізують. Україна не має ефективної системи швидкого реагування на біологічні загрози. На основі аналізу зарубіжного досвіду виявлено, що в розвинених країнах світу сформована (або перебуває на завершальному етапі) дієва інституційно спроможна система державної політики забезпечення біологічної безпеки, що передбачає наявність низки державних органів, відповідальних за контроль процесів створення/обігу/переміщення/продажу патогенів, ліцензування діяльності відповідних структур, що працюють із біологічними речовинами, проведення просвітницької діяльності щодо забезпечення біологічної безпеки та запобігання біологічним ризикам, тісна співпраця з приватними організаціями для просування належного рівня біологічної безпеки й захисту. Визначено, що державна політика у сфері забезпечення національної безпеки в умовах біологічних загроз – це діяльність державно-правових інституцій, що включає розроблення і впровадження комплексу стратегічних, політичних, правових, організаційних, технічних та інших заходів для попередження, виявлення, реагування та подолання біологічних загроз. Національна безпека забезпечується проведенням єдиної державної політики в біологічній сфері, системою заходів політик та систем, що спрямовані на запобігання, виявлення, реагування та мінімізацію наслідків біозагроз. Запропоновано шляхи удосконалення державної політики щодо забезпечення національної безпеки України в умовах біологічних загроз через внесення пропозицій щодо поліпшення Стратегії біологічної безпеки та біологічного захисту, що має заповнити наявні прогалини в регулюванні та окреслити сутність управлінської діяльності під час забезпечення біологічної безпеки. Запропоновано авторський інструмент аналізу державної політики в контексті біобезпеки та біозахисту. Науково-практичне значення одержаних результатів полягає в узагальненні та доповненні сучасних знань, теоретико-методичних підходів щодо обґрунтування напрямів удосконалення формування та реалізації державної політики у сфері забезпечення національної безпеки України в умовах біологічних загроз. Дата реєстрації 2025-06-19 Додано в НРАТ 2025-06-19 Закрити