Реєстраційний номер
0825U002416, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
03-07-2025
Статус
Захищена
Назва роботи
Репрезентація української культурної ідентичності в туристичних топосах Наддніпрянщини у ІІ половині XIX століття
Здобувач
Берест Павло Михайлович,
Керівник Руденко Сергій Борисович
Опонент Гаврилюк Алла Михайлівна
Опонент Божко Любов Дмитрівна
Рецензент Родінова Наталія Леонідівна
Рецензент Філіна Тетяна Вікторівна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв
Опис
Дисертація присвячена аналізу, систематизації процесів розвитку туристичних топосів Наддніпрянщини в контексті їх репрезентації та ролі в становленні української культурної ідентичності в ІІ половині ХІХ століття. Саме цей період характеризується комплексними соціокультурними трансформаціями, які призвели не лише до дестинаційного окреслення сучасної туристичної галузі, але й до проявлення того культурного простору, що постав важливим фактором еволюції модерної української ідентичності. Цей напрям культурологічних досліджень має суттєвий потенціал для відновлення, розвитку, набуття загальнодержавного та міжнародного впізнавання і популярності як уже усталених, так і маловідомих туристичних топосів.
Перший розділ дисертаційної праці присвячено аналізу наявних досліджень, відповідно до поставлених завдань, виявленню їх невирішених частин і висвітленню шляхів їхнього розв’язання. Оцінено сучасний стан історіографії та опрацьовано джерельну базу. У результаті систематизовано наукові засади, понятійно-категоріальний апарат. Уточнено сутність понять «туристичний топос» та «культурна ідентичність». Сформульовано та запропоновано ввести в науковий обіг дефініцію «мандрівна дестинація». Окреслено теоретико-методологічні засади культурологічного студіювання феномену туристичних топосів та їх взаємозв’язку з процесами розвитку української культурної ідентичності. Для вирішення поставлених завдань, їх всебічного осмислення було застосовано низку загальнонаукових і спеціальних наукових методів.
Узагальнено, що під час відвідування різноманітних видатних об’єктів, духовних або історичних пам’яток, що в наш час стали туристичними топосами, відбувалося формування символічного та культурного капіталу, який є важливою компонентою процесів функціонування етнокультурних традицій, ціннісно-смислових універсумів, переконань, національного характеру та культурної ідентичності. Виявлено, що питанням аналізу культурологічних аспектів формування туристичних топосів Наддніпрянщини в умовах динамічних змін ХІХ століття, їх внеску в розвиток української культурної ідентичності в наявних різноманітних наукових дослідженнях не приділено достатньої, концентрованої уваги.
Другий розділ дисертації присвячено виявленню культурологічних чинників та реконструкції процесів розвитку туристичних топосів Наддніпрянщини в другій половині ХІХ століття. Виокремлено основні історико-культурні аспекти формування туристичних топосів досліджуваного регіону. З’ясовано, що у визначений період на теренах Наддніпрянщини з'явилися нові види, топоси, напрями туризму. Встановлено, що розвиток туризму, еволюція топосів, а також стан збереження історико-культурної спадщини та культурної ідентичності є взаємодоповнюваними, синергетичними складовими загальних суспільних процесів, що діють взаємозалежно та мають потенціал сприяти розвитку один одного. Означено та охарактеризовано основні місця та об’єкти регіону, які стали фундаментом для ґенези визначних туристичних топосів, виокремились як символічні кінцеві пункти подорожей, що були наповнені значними сенсами й цінностями для туристів, сприяли утвердженню у відвідувачів їх культурної ідентичності.
У третьому розділі дисертації увагу присвячено відтворенню та аналізу етапів еволюції туристичних топосів Наддніпрянщини як соціокультурного феномену другої половини ХІХ столітті. Розкрито особливості складових туристичних топосів у контексті еволюції української культурної ідентичності на основі функціонування моделі колообігу культури. Підтверджено, що виокремлені складові туристичних топосів, як-то: виробництво (постання), споживання (відвідування), ідентичність, репрезентація, регулювання (традиції, норми) доводять, що зазначені прояви були наявні в топосах Наддніпрянщини другої половини ХІХ століття. Проаналізовано художню літературу, періодичні видання, довідники, інші джерела, що дало змогу виокремити й репрезентувати культурологічні прояви становлення туристичної культури, моди на поїздки, згадки про визначні топоси в українській публіцистиці, мемуаристиці, періодиці.
Доведено через інструментарій культурологічної науки, що туристичні топоси є ефективним культуротворчим і культуровимірним феноменом. Реконструйовано перебіг розвитку туристичної активності населення Наддніпрянщини, як одну з форм підтвердження або осмислення власної національно-культурної ідентичності. Ці поїздки допомагали доторкнутись до українського минулого, яке всіляко намагалась знищити офіційна російська імперська пропаганда. У зв’язку із цим туристичні топоси можна розглядати як важливий суспільний інструмент формування української культурної ідентичності.
У висновках підбито загальний підсумок основних результатів дисертаційної праці. Зібраний фактичний матеріал, ідеї, висновки, пропозицій можуть сприяти вирішенню питань пов’язаних з розвитком вітчизняної культурології, туристичних об’єктів, української культурної ідентичності, збереженням історико-культурних пам’яток, іншими сферами забезпечення життєдіяльності суспільства.
Дата реєстрації
2025-06-19
Додано/оновлено в НРАТ
2025-06-19 / 2026-07-01
