Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0825U002420, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 05-08-2025 Статус Захищена Назва роботи Роль фактору некрозу пухлин-альфа в комплексному підході до прогнозування перебігу діабетичної поліневропатії Здобувач Сабовчик Андрій Ярославович, Керівник Орос Михайло Михайлович Опонент Жердьова Надія Миколаївна Опонент Соколова Любов Констянтинівна Рецензент Софілканич Ніна Василівна Рецензент Петричко Оксана Іванівна Опис Дисертаційна робота присвячена дослідженню фактору некрозу пухлин-альфа (TNF-α) в діагностиці та прогнозуванні перебігу діабетичної поліневропатії (ДПН) у пацієнтів з цукровим діабетом ІІ типу з супутньою неалкогольною жировою хворобою печінки (НАЖХП) та без неї. Метою є підвищення ефективності лікування хворих на цукровий діабет ІІ типу шляхом вивчення ролі фактору некрозу пухлин-альфа у прогнозуванні перебігу діабетичної поліневропатії у даних пацієнтів. В дослідженні взяли участь 124 пацієнтів з встановленим діагнозом цукровий діабет ІІ типу, які проходили лікування в неврологічному та ендокринологічному відділеннях КНП «ЗОКЛ ім. А. Новака» ЗОР протягом 2022-2023 років. Обстежені пацієнти були розподілені на дві клінічні групи. Група І (основна) включала 67 хворих на ЦД ІІ типу, що мали больову форму діабетичної поліневропатії. Серед них було 33 чоловіки (49,3%) та 34 жінки (50,7%). Група ІІ (порівняння) складалася з 57 хворих на ЦД ІІ типу з безбольовою формою діабетичної поліневропатії. У цій групі було 35 чоловіків (61,4%) та 21 жінка (38,6%). Контрольну групу складали 40 практично здорових осіб. Оцінювалися клініко-неврологічний статус, біохімічні показники, концентрацію TNF-α, електронейроміографічні характеристики. Ступінь поліневропатії визначали за TCNS, якість життя – за SF-36, рівень втоми – за FSS. Пацієнти з больовою ДПН частіше мали ожиріння, підвищений HbA1c, дисліпідемію та знижену ШКФ. Середній ІМТ становив 30,6 кг/м² у групі І та 29,6 кг/м² у групі ІІ (p<0,00001). HbA1c становив понад 9% у обох групах, значно перевищуючи у контрольній групі (5,36%). ШКФ була нижчою, ніж у контрольній групі (p<0,001). Рівні трансаміназ були підвищені, проте без статистичної значущості. Попри відмінності в антропометричних і метаболічних параметрах, встановлено, що лише TNF-α достовірно корелює з тяжкістю поліневропатії. За шкалою TCNS визначено ступінь поліневропатії (легка, помірна, виражена). Легка форма частіше траплялась серед пацієнтів з безбольовою ДПН (48,3% проти 18,2%). При помірному ступені різниця була менш вираженою (34,5% безболісна форма проти 21,2% больової). Виражена поліневропатія переважала у пацієнтів з больовою формою (60,6% проти 17,2% безбольової форми), що сформувало статистично значущу різницю (χ²=24,2; p<0,00001) і вказує на зв'язок між тяжкістю ураження і наявністю больового синдрому. Жінки частіше мали больову форму, а потреба в інсулінотерапії зростала разом із тяжкістю ДПН. Наявність НАЖХП асоціювалась із вираженістю ДПН у всіх групах. Визначення концентрації TNF-α у пацієнтів з ДПН показало достовірне підвищення порівняно з контрольною групою: у групі І – 12,1±6,29 пг/мл, у групі ІІ – 8,25±3,42 пг/мл, тоді як у контролі – 6,29±2,65 пг/мл (р<0,00001). Вищі значення реєструвались у чоловіків. TNF-α зростав відповідно до тяжкості поліневропатії: при легкій формі – 8,58±3,18 пг/мл (група І) і 7,37±2,53 пг/мл (група ІІ), при помірній – 11,1±4,85 та 8,73±2,09 пг/мл відповідно, при вираженій – 13,5±7,01 проти 9,77±6,34 пг/мл. Кореляційний аналіз показав прямий зв’язок між рівнем TNF-α і ступенем поліневропатії (r=0,51; p<0,00001). ЕНМГ виявила зниження нервової провідності в усіх пацієнтів із ДПН. Амплітуда сенсорних відповідей (SNAP) у групі І становила 1,84±2,98 мВ, у групі ІІ – 2,81±3,61 мВ, а у контрольній групі – 6,53±5,33 мВ. Швидкість сенсорної провідності (SNCV) також була нижчою: 16,8±20,6 м/с у групі І; 21,1±22,4 м/с у групі ІІ проти 51,1±9,14 м/с у контролі. Аналогічна картина спостерігалась при оцінці моторної провідності. Амплітуда М-відповідей (PMNAP) по малогомілковому нерву в групі І становила 3,11±2,11 мВ; у групі ІІ – 3,43±1,9 мВ. Швидкість моторної провідності (PMNCV) у групі І – 36,8±11,2 м/с; у групі ІІ – 39,9±10,4 м/с проти 47,5±6,14 м/с у контролі (р<0,00001). Встановлено статистично достовірні негативні кореляційні зв’язки середньої сили між рівнем TNF-α і основними показниками нервової провідності: SNAP (r = –0,32), SNCP (r = –0,34), PMNAP (r = –0,32) та PMNCV (r = –0,31), p<0,0001. Таким чином, наявність рівня TNF-α понад 12 пг/мл у поєднанні зі зниженням сенсорної провідності (SNCP <20 м/с, SNAP <2 мВ) та зменшенням амплітуди моторних відповідей (PMNAP <3,2 мВ) є характерною для больової форми діабетичної поліневропатії. Проведено лікування тривалістю 3 місяці: у підгрупи Іа (n=33) та ІІа (n=29) додатково до базової терапії призначався комплексний препарат (1 таблетка 2 рази на добу), що включав альфа-ліпоєву кислоту, ацетил-L-карнітин, цинк, нервонову кислоту, чорниці сухий екстракт 2,5%, вітамін В3, селен, вітамін В6, вітамін В12. У підгрупі Іb (n=34) та IІb (n=28) застосовувалась лише базисна терапія. Проведене лікування показало достовірне покращення показників за шкалами TCNS, FSS, SF-36 та зниження рівня TNF-alpha, підтверджуючи ефективність комплексного підходу. Дата реєстрації 2025-06-19 Додано в НРАТ 2025-06-19 Закрити