Реєстраційний номер
0825U002444, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
18-06-2025
Статус
Наказ про видачу диплома
Назва роботи
Ремейк як крос-культурний феномен: постмодернізм, транскультура, неомодерн
Здобувач
Шевченко Наталія Валеріївна,
Керівник Русаков Сергій Сергійович
Опонент Безручко Олександр Вікторович
Опонент Волинець Вікторія Олексіївна
Рецензент Гончаренко Катерина Сергіївна
Рецензент Осадча Лариса Василівна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Український державний університет імені Михайла Драгоманова
Опис
Дисертаційне дослідження присвячене онтології ремейку в культурі та в художній культурі зокрема. Вперше в проблемному полі української культурології розкрито та досліджено сутність феномену «ремейк», виділено його онтологічну функцію як еволюційного та ціннісно-смислового механізму культури. Досліджено теоретичні розробки західного кінознавства, літературознавства, культурології та memory studies, а також вітчизняного музикознавства і культурології, що стосуються проблематики ремейку, трансформації, адаптації, переробки тощо; проаналізовано твори вітчизняних та зарубіжних митців, в яких обґрунтовується використання ремейку як способу створення нових художніх творів на основі трансформації попереднього творчого матеріалу.
Об’єктом дослідження є феномен крос-культурності в онтології культури.
Предметом дослідження є ремейк у сукупній повноті його вимірів: як явище та процес, жанр та мистецька стратегія.
З’ясовано, що в українській культурологічній думці дослідження ремейку як жанру та як трансформаційного процесу не проводилось, а ремейк згадується як поняття лише в спеціалізованих словниках. В межах західного напряму культурологічної думки ремейк глибоко досліджується переважно в кінознавчій сфері, де він розглядається як органічний компонент процесу
кіновиробництва та як жанрова форма, що адаптує літературні сюжети або розвиває наративні структури за встановленими кліше.
В літературознавстві ремейк переважно трактується через поняття адаптації та рецепції, що зосереджують в собі ознаки постмодерністського стану культури, коли усі системи взаємодіють у нескінченному процесі самореференції.
В образотворчому мистецтві та музиці простежується брак досліджень, з аналізу трансформативних процесів, враховуючи напрацювання в літературі та кінематографі. Загалом, не створено понятійний апарат, здатний повністю розкрити сутність ремейку як рушія трансформаційних процесів художньої культури в цілому.
Встановлено, що зарубіжні дослідження з проблематики ремейку в кінознавстві тривають з 1970-х рр. (М. Драксман, Т. Лейч, Л. Маздон, У. Еко, А. Занґер, К. Веревіс та інші) й актуалізуються у зв’язку з впливом глобалізаційних процесів на мистецтво, динамікою інноваційних зрушень, посиленням культурного обміну, співтворчістю митців з технологіями штучного інтелекту тощо. М. Драксман, Т. Лейч та К. Веревіс схожі в тлумаченні ремейку як складної культурної і виробничої практики в процесі кіновиробництва, що відображає актуальні суспільні цінності та норми. Серед причин, які спонукають митців створювати ремейки, науковці відмічають технологічний прогрес, уподобання аудиторії та галузеві тенденції.
Ізраїльська науковиця А. Занґер досліджує взаємодію ремейку із колективною пам’яттю та культурними архетипами, що дозволяє класичним історіям залишатись актуальними та розвиватись з часом. Вона наголошує на символічних ланцюжках, які пов’язують ремейки з вихідними творами та відображають актуальні образи нашої епохи. Відмічаючи удавану надлишковість ремейку, А. Занґер доводить його взаємодію з колективною пам’яттю задля переосмислення та реконтекстуалізації наративів, що робить їх актуальними та оновлює для сучасної аудиторії.
Австралійський кінознавець К. Веревіс присвятив декілька монографій дослідженню кіноремейків, які загалом вважає складними індустріальними практиками з інтертекстуальним підґрунтям, а при використанні інокультурної історії – розглядає як транснаціональні адаптації.
Британська дослідниця Л. Маздон наголошує на важливості взаємодії різних культурних посередників, які беруть участь у життєвому циклі виробництва ремейку за створення транснаціональних оповідань. В межах концепції транскультури, вона обстоює власну теорію «іноземізації», за якої нівелюються домінантні цінності приймаючої культури, що сприяє розкриттю локальних нюансів вихідної історії та встановленню семантичної відповідності з приймаючою культурою.
В літературознавстві ремейку приділено увагу в роботах Л. Гатчеон та Ф. Джеймісона, які відмічають його зростаючий потенціал в якості мистецької стратегії в парадигмі постмодерністського стилю мислення. Л. Гатчеон відмічає, що ремейк споріднений до пародії, яка постає в літературі формою сучасної саморефлексії міжхудожнього дискурсу. Вона вважає, що ремейк та пародія є взаємопроникними поняттями, спорідненість яких базується на здатності конструювати текст, змінювати функцію тексту та трансконтекстуалізувати текст. Ф. Джеймісон розглядає ремейк як своєрідний результат процесу розширення простору культури під впливом пізнього капіталізму, коли жанри, стилі та коди минулого стають підставою для комерціалізації.
В дисертації представлено результати дослідження ремейку як крос-культурного феномену в контексті діалектики культури.
Дата реєстрації
2025-06-04
Додано/оновлено в НРАТ
2025-06-20 / 2026-07-01
