Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0825U002474, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 12-08-2025 Статус Захищена Назва роботи Клініко-експериментальне обґрунтування комплексного лікування собак за мастоцитоми шкіри Здобувач Івашків Богдан Богданович, Керівник Мисак Андрій Романович Опонент Желавський Микола Миколайович Опонент Слюсаренко Дмитро Вікторович Рецензент Кісера Ярослав Васильович Рецензент Коцюмбас Галина Іванівна Опис У роботі представлено науково обґрунтований, практично спрямований підхід до діагностики та лікування мастоцитоми шкіри у собак із використанням комплексного мультимодального методу терапії, що включає хірургічне втручання, хіміо- та імунотерапію. Актуальність теми обумовлена високою поширеністю злоякісних пухлин шкіри, зокрема мастоцитом, у ветеринарній практиці та недостатньо вивченими питаннями їх ефективного патогенетичного лікування. Перший етап дослідження було присвячено вивченню епізоотології та структури новоутворень у собак у межах м. Львова та прилеглих територій. Із 5277 собак, які надійшли до клініки з хірургічною патологією, у 848 (16,2 %) були діагностовані спонтанні пухлини різні за локалізацією та гістогенезом, з яких 33,6 % становили новоутворення шкіри. Серед останніх у 17,2 % випадків встановлено...мастоцитому. Таким чином, саме ця нозологічна форма стала об'єктом подальшого поглибленого дослідження. На основі обстеження 49 собак з мастоцитомою шкіри проведено всебічну клінічну, інструментальну та морфологічну діагностику з використанням сучасних методів: УЗД, рентгенографії, цитологічного аналізу тонкоголкових біоптатів та гістологічної класифікації за Kiupel. Уперше у ветеринарній медицині України для систематизації клінічних стадій мастоцитом застосовано систему TNM. Встановлено: І стадія — у 20,5 %, ІІ — у 26,5 %, ІІІ — у 51 %, IV — у 2 % собак. За критеріями Kiupel 73,47 % пухлин класифіковано як низькозлоякісні, 26,53 % — як високо злоякісні. Електронно-мікроскопічне дослідження дало змогу охарактеризувати ультраструктурні особливості клітин мастоцитом: виявлено дві популяції онкомастоцитів — світлі (активні, з ознаками високого синтетичного навантаження) та темні (з ознаками апоптозу). Ці дані вказують на складну біологічну поведінку пухлин та можливу кореляцію з прогнозом захворювання. Другий етап роботи був присвячений оцінці клініко-лабораторних змін у собак із мастоцитомою. За результатами гематологічних та біохімічних досліджень встановлено, що патологія супроводжується анемічним синдромом, тромбоцитопенією, лейкоцитозом, еозинофілією, лімфопенією, підвищенням печінкових ферментів, що свідчить про системний характер ураження та наявність паранеопластичних проявів. Третій етап дослідження був спрямований на експериментальне обґрунтування та клінічну оцінку ефективності різних терапевтичних підходів до лікування мастоцитоми шкіри у собак з урахуванням ступеня злоякісності пухлини та клінічної стадії захворювання. З метою забезпечення об'єктивності результатів, усі тварини були попередньо охарактеризовані за віком, статтю, породою, масою тіла, локалізацією пухлин та особливостями клінічного перебігу. Відповідно до класифікації Kiupel, 49 собак було розподілено на чотири групи за принципом аналогів. Особливу увагу приділено застосуванню неоад’ювантної глюкокортикоїдної терапії дексаметазоном, що у 77,5 % собак забезпечила зменшення розмірів пухлин на 19–26 %, полегшуючи радикальне хірургічне втручання з адекватним крайовим відступом. У другій групі тварин із низько злоякісною мастоцитомою, які після операції отримували анфлурон (рекомбінантний α-γ-інтерферон), спостерігалися позитивні зміни: нормалізація гематологічних показників, зростання кількості ВГЛ, покращення функції печінки, зниження токсичних біомаркерів. Виживаність становила 70,6 %, безрецидивний період — понад 24 місяці. У першій групі (лише хірургія) ці показники були нижчими: 62,5 % і 13 місяців відповідно. У третій групі (високозлоякісні пухлини), де застосовувалась лише хіміотерапія (вінбластин, циклофосфамід, дексаметазон), встановлено суттєву токсичність: анемія, тромбоцитопенія, гепатотоксичність, пригнічення лейкопоезу, зниження імунної резистентності. Медіана виживаності склала лише 7 місяців. Натомість четверта група, в якій до хіміотерапії було додано анфлурон, продемонструвала значно кращі результати: медіана виживаності — 19 місяців, стійка ремісія — у 25 % собак. Відзначено покращення показників крові, активізацію ВГЛ, що свідчить про відновлення імунного контролю над пухлинним процесом. Отже, третій етап дослідження вперше у вітчизняній ветеринарній онкології продемонстрував високу ефективність мультимодального лікування, що поєднує хірургію, неоад’ювантну терапію, хіміотерапію за схемою VCD та імунотерапію анфлуроном. Отримані результати стали підґрунтям для формування патогенетично обґрунтованої тактики лікування мастоцитоми з урахуванням ступеня її злоякісності. Результати дослідження впроваджені у навчальний процес вищих навчальних закладів ветеринарного профілю та використовуються у практиці низки приватних клінік. Запропонований алгоритм терапії може бути рекомендований для широкого впровадження у ветеринарну онкологічну практику. Дата реєстрації 2025-06-24 Додано в НРАТ 2025-06-24 Закрити