Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0825U002494, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 01-08-2025 Статус Захищена Назва роботи Формування особистісної готовності майбутніх педагогів до діалогізації освітнього процесу Здобувач Вінничук Мирослава Вікторівна, Керівник Радчук Галина Кіндратіївна Опонент Колтунович Тетяна Анатоліївна Опонент Галян Ігор Михайлович Опонент Шевченко Наталія Федорівна Рецензент Мешко Олександр Іванович Опис Вінничук М. В. Формування особистісної готовності майбутніх педагогів до діалогізації освітнього процесу. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії у галузі 05 Соціальні та поведінкові науки зі спеціальності 053 Психологія. Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка. Тернопіль, 2025. Дисертацію присвячено теоретичному обґрунтуванню, емпіричному дослідженню та практичному вирішенню проблеми формування особистісної готовності майбутніх педагогів до діалогізації освітнього процесу. На основі аналізу наукових підходів до освітнього діалогу, особистісної готовності та професійного розвитку педагога окреслено теоретичні засади дослідження. Освітній діалог розглядається як гуманітарна психолого-педагогічна технологія, що забезпечує особистісне зростання суб’єктів освітнього процесу, а готовність до нього – складне динамічне утворення особистості, що визначає її спрямованість на створення сприятливого освітнього середовища з метою актуалізації осмисленого учіння кожного учня на основі розвитку суб’єкт-суб’єктного педагогічного спілкування. Теоретично обґрунтовано чотири взаємопов’язані компоненти особистісної готовності майбутніх педагогів до діалогізації освітнього процесу, виокремлені на підставі визначених критеріїв: професійна спрямованість (мотиваційно-ціннісний компонент), емоційний інтелект (комунікативно-перцептивний компонент), фасилітативні здатності особистості (фасилітативний компонент) та рефлексивність, потреба в саморозвитку (рефлексивно-розвивальний компонент). На констатувальному етапі дослідження, проведеному за участі 188 студентів педагогічних спеціальностей, здійснено комплексне вивчення рівнів і особливостей сформованості компонентів готовності з використанням комплексу взаємодоповнювальних психодіагностичних методик. Застосовано відповідні методи математико-статистичного аналізу емпіричних даних (кореляційний, факторний, кластерний аналізи). Емпіричне дослідження засвідчило найвищий розвиток комунікативно-перцептивного компонента, тоді як фасилітативний компонент потребує найбільшої підтримки. Факторний аналіз дозволив виокремити чотири внутрішні чинники розвитку особистісної готовності майбутніх педагогів до діалогізації освітнього процесу: автентичність, емпатійність, суб’єктність та фасилітативність. На основі аналізу результатів методик було визначено три рівні сформованості особистісної готовності: низький, середній та високий. Теоретичне та емпіричне обґрунтування особистісної готовності дозволило створити структурну модель формування особистісної готовності майбутніх педагогів до діалогізації освітнього процесу. Модель включає концептуальний, формувальний та результативний блоки. Її методологічною основою є суб’єктно-вчинковий, діалогічний та екзистенційно-феноменологічний підходи. Для реалізації моделі розроблено та апробовано авторську програму соціально-психологічного тренінгу. Програма складалася з трьох взаємодоповнювальних блоків: «Відкрий себе» (спрямований на самопізнання), «Гармонія взаємодії» (фокусувався на ефективній комунікації) та «Внутрішнє світло» (передбачав розвиток саморегуляції та самовдосконалення). Апробація програми у межах квазіексперименту (експериментальна та контрольна групи по 20 осіб) засвідчила її ефективність. В експериментальній групі зафіксовано статистично значущі позитивні зміни за всіма компонентами особистісної готовності. Загалом, в експериментальній групі суттєво зменшилася частка студентів із низьким рівнем готовності та значно зросла кількість тих, хто досяг високого рівня. У контрольній групі статистично значущих змін не виявлено. Це свідчить, що формування особистісної готовності майбутніх педагогів до діалогізації освітнього процесу є керованим психолого-педагогічним процесом. Наукова новизна дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні поняття особистісної готовності до діалогізації освітнього процесу; виокремленні її структурних компонентів і показників; емпіричному виявленні чинників (автентичність, емпатійність, суб’єктність, фасилітативність), що зумовлюють розвиток готовності; розробці структурної моделі та апробації розвивальної програми з доведеною ефективністю. Практичне значення полягає у створенні авторської тренінгової програми, що може бути використана у системі підготовки майбутніх педагогів під час викладання дисциплін психолого-педагогічного циклу. Матеріали дослідження можуть бути адаптовані для розвитку діалогічної компетентності в освітньому середовищі загалом та сприяти гуманізації освітньої взаємодії. Ключові слова: освітній діалог, освітній процес, особистість, майбутні педагоги, студенти, професійне становлення, професійна спрямованість, особистісна готовність, фасилітація, емоційний інтелект, емпатія, рефлексивність, професійна рефлексія, самоактуалізація, цінності особистісно-професійного розвитку. Дата реєстрації 2025-06-24 Додано в НРАТ 2025-06-24 Закрити