Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0825U002496, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 25-06-2025 Статус Наказ про видачу диплома Назва роботи Застосування Конституції України судами при здійсненні правосуддя Здобувач Шеремета Сергій Анатолійович, Керівник Берченко Григорій Валерійович Опонент Бориславська Олена Марківна Опонент Дешко Людмила Миколаївна Рецензент Слінько Тетяна Миколаївна Рецензент Ткаченко Євгеній Володимирович Опис Актуальність теми дослідження пов’язана із тим, що зробивши норми Консти- туції реально діючим правом та нормами прямої дії, конституцієдавець у 1996 році сприяв істотному поштовху як для наукових досліджень, так і для розвитку безпосе- редньої правозастосовної практики. Вагомим кроком стало ухвалення Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 р. «Про застосування Кон- ституції України при здійсненні правосуддя». Водночас до нині відповідна еволюція у цьому відношенні продовжує свій рух, виявляючи як позитивні та негативні риси існуючих підходів, а також формуючи нові виклики для доктрини і практики. Цент- ральним питанням є адекватність і відповідність української моделі прямої дії норм Конституції тим підходах, які існують в зарубіжних країнах, головним чином, євро- пейських. Адже саме європейська інтеграція є тим стимулом, щоб вивчати, запози- чувати і використовувати досвід країн-членів ЄС. Ми маємо розуміти як суди засто- совують конституцію, чи дійсно всі норми конституції все ж повинні мати пряму дію і чи справді нинішнє формулювання ч. 3 ст. 8 Конституції України підлягає ко- ригуванню або можливо якомусь звужувальному тлумаченню. Крім того, реформа процесуального законодавства, яка надала у 2017 році пра- во судам не застосовувати положення законів і інших актів, а застосовувати норми Конституції як норми прямої дії, і по нині залишається досить неоднозначною. Ми маємо певний прогрес у застосуванні Конституції, про що свідчать численні рішен- ня, в яких відбувалося таке застосування Конституції. Водночас існує серйозна те- оретична і доктринальна проблема, що полягає у взаємодії між Конституційним Су- дом України (далі – КСУ) як органом конституційної юрисдикції і судами. Така вза- ємодія видається явно недостатньою, адже існує лише можливість обґрунтувати суперечність Конституції і положення іншого нормативно-правового акта, про існу- вання якої зробив висновок суд, застосувавши норми Конституції як норми прямої дії, і звернутися із таким обґрунтуванням до Верховного Суду, який потенційно мо- же звернутися із конституційним поданням до КСУ. Робота є комплексним дослідженням конституційно-правового спрямування, що присвячена застосуванню Конституції України при здійсненні правосуддя, в якому: з’ясовано сутність вищої юридичної сили (юридичного верховенства) як юридичної властивості конституції та роль судової влади у її забезпеченні; здійсне- но компаративний аналіз застосування норм конституції судами як прояву верхо- венства конституції; сформульовано перелік основних концепцій і форм застосуван- ня судами Конституції України; з’ясовано особливості відсутності законодавчого регулювання як однієї з форм застосування судами Конституції України; надано ха- рактеристику незастосування закону з мотивів його суперечності Конституції Укра- їни; з’ясовано специфіку конформного тлумачення законодавства судами в узго- дженому з Конституцією України значенні. Дослідження складається з 2-х розділів, що присвячені теорії верховенства кон- ституції, зарубіжному досвіду регулювання застосування конституції судами, харак- теристиці основних форм застосування судами Конституції (відсутність законодав- чого регулювання, суперечність нормативно-правового акта Конституції України, конформне (узгоджене з Конституцією) тлумачення законодавства. Виокремлено перелік найбільш типових форм (випадків), в яких відбувається застосування Конституції України судами при здійснені правосуддя, до яких нале- жить: 1) застосування Конституції у випадку відсутності законодавчого регулюван- ня; 2) застосування Конституції у випадку суперечності закону чи іншого акта Кон- ституції; 3) конформне тлумачення судами законодавства при його застосуванні в узгодженому з Конституцією України значенні. Окремою (факультативною) фор- мою, яка не знайшла свого належного вираження на практиці, є визнання неконсти- туційним судами актів органів державної влади (центральних і місцевих) і актів органів місцевого самоврядування. Запропоновано не розглядати використання практики КСУ саме в контексті за- стосування Конституції України судами як самостійну форму такого застосування, оскільки: 1) таке застосування здійснюється шляхом опосередкування застосування Конституції через позиції КСУ, тобто суди не формують власного підходу, а лише можуть застосувати позиції КСУ до конкретних умов; 2) таке застосування відбува- ється власне в рамках інших названим вище форм. Комплексно розроблено перелік концепцій, у зв’язку із якими здійснюється застосування Конституції судами, а саме: пряма дія норм Конституції, горизонтальний ефект норм Конституції, теорія вичерпних або прихованих повноважень вищих ор- ганів влади, теорія конституційних принципів. Обґрунтована ідея щодо відходу від розуміння прямої дії рішень КСУ, а також від їх самовиконуваності на користь розвитку ідеї обов’язковості рішень КСУ (і відповідно саме орієнтації на них судів шляхом прямих посилань, проте не власне ви- конання як такого). Дата реєстрації 2025-06-25 Додано в НРАТ 2025-06-25 Закрити