Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0825U002507, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 14-08-2025 Статус Захищена Назва роботи "Жанрово-стильова своєрідність українських трактатів у бароковому дискурсі" Здобувач Федько Ольга Миколаївна, Керівник Поплавська Наталія Миколаївна Опонент Сухарєва Світлана Володимирівна Опонент Радишевський Ростислав Петрович Рецензент Бородіца Світлана Василівна Рецензент Скуратко Тетяна Миколаївна Опис Дисертаційна робота присвячена комплексному літературознавчому аналізу українських трактатів кінця ХVІ – початку ХVІІІ століть у контексті барокового дискурсу. Її актуальність зумовлена: необхідністю обгрунтування в контексті історії українського письменства та глибшого вивчення трактату як жанру, що містить ціннісні орієнтири для збереження віри і духовності; нагальною потребою детальнішого дослідження їх аксіології та переосмислення основних концептів для розуміння та застосування в сьогоднішніх реаліях. Наукова новизна отриманих результатів полягає у тому, що в українській медієвістиці трактат вперше цілісно постав об’єктом літературознавчого аналізу як самобутнє явище доби бароко, а також системно вивчено особливості побутування трактатів в українському бароковому письменстві, використано нові підходи до їх аналізу не лише з позицій змісту, а й з естетичних та поетики, що сприяє науковій рецепції світогляду їх авторів. Для чіткого окреслення жанрово-стильових особливостей трактатів в контексті барокового дискурсу визначено основні чинники та джерела формування жанру, виокремлено головні періоди активного його функціонування. У запропонованій періодизації в основу покладено не лише хронологічний, а й естетичний чинники. Теоретичне значення дисертації полягає в системному осмисленні жанру трактату як своєрідного явища української літературної традиції епохи бароко, що формувалося під впливом культурно-історичних, конфесійних і освітніх факторів. На основі досліджень української медієвістики узагальнено підходи до наукової рецепції трактату, визначено етапи становлення та функціонування жанру, виокремлено його композиційно-стильові особливості в межах доберестейського, поберестейського та могилянського періодів. Дослідження поглиблює уявлення про естетичні та ідеологічні домінанти трактатної прози другої половини XVII – початку XVIII століття, сприяє вдосконаленню методологічного апарату для аналізу давньої літератури і збагачує сучасну наукову дискусію щодо трансформацій жанрових форм у контексті української барокової культури. Практичне значення роботи зумовлено теоретичними положеннями та висновками, які окреслюють проблемні напрями для нових наукових досліджень українських трактатів, зокрема для вивчення їх художніх аспектів та впливу на формування великих прозових жанрів в українській літературі. Її результати також можуть бути використані для написання монографій, підручників, навчальних посібників. Враховуючи те, що трактати відображають не тільки інтелектуальні пошуки того часу, а й глибоке прагнення їх авторів до збереження й утвердження віри, національної ідентичності та моральних і духовних цінностей, простежено витоки формування та основні етапи його побутування в українському письменстві епохи Бароко (доберестейський, поберестейський, могилянський, друга половина ХVІІ – початок ХVІІІ століть). Розглянуто динаміку жанру від ранніх доберестейських зразків до художньо довершених творів Іоаникія Галятовського, Лазаря Барановича, Інокентія Гізеля, Димитрія Туптала та Стефана Яворського, які засвідчують глибоку інтелектуальну інтеграцію українського письменства в загальноєвропейський науковий і духовний простори. Наголошено, що у тодішній міжконфесійній комунікації трактати транслювали певну інформацію і мали відповідну політично-релігійну спрямованість, публікувалися та широко використовувалися у духовній та полемічній практиках. Тому вони сьогодні важливі для пошуків національних і духовних орієнтирів кожного українця і дають можливість простежити спектр та розвиток тогочасних суспільно-культурних відносин, болючі проблеми епохи. Окреслена в дослідженні еволюція трактатного жанру, його функціональна й стилістична своєрідність, а також глибокий зв’язок із суспільно-політичним та релігійним контекстами часу підтверджують його важливість для вивчення як літературного, так і культурного процесів в Україні. Подальші розвідки в цьому напрямі відкривають перспективу для міждисциплінарного аналізу та поглибленого осмислення жанру як одного з ключових інструментів інтелектуального самовираження української барокової доби. Надалі доцільним вбачаємо дослідження трактатів крізь призму порівняльної поетики, вивчення типологічних зв’язків із європейськими зразками, а також звернення до питань перекладу, тобто транскрибування сучасною українською мовою, з глибокими науковими коментарями для ширшого академічного й читацького використання. Ключові слова: трактат, бароковий дискурс, наратив, жанр, метафора, концепт, риторика, бароко, Яворський, Мазепа, переконання, полеміка, полілог, полемічно-публіцистична література, апологетика, поберестейський період, польський переклад, жанрово-стильова своєрідні. Дата реєстрації 2025-06-26 Додано в НРАТ 2025-06-26 Закрити