Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0825U002563, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 10-07-2025 Статус Запланована Назва роботи Творчість Василя Чегодара в контексті українського живопису другої половини XX століття Здобувач Волошина Катерина Миколаївна, Керівник Павельчук Іванна Андріївна Опонент Юр Марина Володимирівна Опонент Бабунич Юлія Ігорівна Рецензент Денисюк Ольга Юріївна Рецензент Солярська-Комарчук Ірина Олегівна Опис Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 023 – Образотворче мистецтво, декоративне мистецтво, реставрація. – Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури, Київ, 2025. Дисертація присвячена дослідженню творчості Василя Чегодара (1918–1989), який є самобутнім виразником національного образотворчого мистецтва України другої половини XX століття. У праці вперше систематизовано процес творчого становлення й розвитку індивідуального мистецького стилю майстра. Живописну спадщину В. Чегодара проаналізовано за основними напрямами, у яких працював колорист упродовж 1940–1980-х років: реалізм, імпресіонізм, постімпресіонізм, фовізм. Визначено й проаналізовано основні жанри живопису, окреслено тематичний репертуар, розкрито стильову оригінальність авторських прийомів, визначено характерні засоби й методи образотворення. Простежено, що, адаптуючись до політично заангажованої радянської субкультури, В. Чегодар орієнтувався на реальне відтворення натури від початку виставкової діяльності. Щоб зберегти себе як творчу індивідуальність, він, як і більшість українських живописців радянської доби, свідомо обрав жанр краєвиду, що дозволило відмежуватися від прорадянської тематичної вульгарності. Підкреслено, що талановитий український колорист завжди намагався стверджувати власне сприйняття природи, що неодноразово не відповідало суспільним очікуванням радянської ідеології. Встановлено, що, сприйнявши органічну природність мистецтва модерну, В. Чегодар ніколи не заперечував предметність і уникав прямих цитувань авангардного радикалізму. Він не копіював натуру, а інтерпретував її як образи-враження. Надихаючись картинами паризьких новаторів ар-нуво, які український живописець вивчав з доступної в УРСР літератури, через власну творчість митець упроваджував проєвропейське розуміння прекрасного та генерував демократичні ідеї західноєвропейського мистецтва в небезпечних обставинах політичної цензури. Засвоєння асоціативно-символічного потенціалу колоризму стало підґрунтям індивідуальних розробок постімпресіоністичного синтетизму в повоєнному мистецтві України. Левова частина спадщини В. Чегодара й архів художника зберігаються в родинній колекції Петра Волошина – онука майстра. Київське зібрання нараховує понад 700 живописних творів, 2000 графічних образів і 4000 одиниць архівних матеріалів, що висвітлюють соціокультурні процеси в Україні другої половини ХХ століття. Попри внесок В. Чегодара в проєвропейський розвиток українського живопису, його творчість залишається малодослідженою. Відсутні комплексні дослідження біографії та спадщини митця. Аналіз джерел свідчить про маргіналізованість його постаті в історіографії радянського часу та доби Незалежності. Актуалізовано потребу в глибокому науковому вивченні доробку художника. У дослідженні вперше здійснено всебічний аналіз живописних і графічних творів, класифіковано тематичний репертуар, і основні напрями творчост, введено до наукового обігу невідомі образи, атрибутовано твори. Розкрито ключові мистецькі ідеї, теми та сюжети, рефлексії графічних образів на живописні твори, проаналізовано зміну манери й живописного почерку митця. Біографію майстра доповнено новими фактами. Установлено творчі контакти з однодумцями, які підтримували західноєвропейську зорієнтованість живописця: М. Глущенко, С. Кошовий, В. Непийпиво. Встановлено, що розробки живописного синтетизму Чегодара 1960–1970-х років суголосні шуканням київських митців: В. Зарецький, С. Шишко, М. Хан, Т. Голембієвська. Доведено, що окцидентальна зорієнтованість художника зберігалася впродовж пів століття в умовах культурної самоізоляції УРСР і політичної цензури. Підкреслено, що духовний вибір українського пейзажиста виявився не стільки вибором творчим, скільки свідомим громадянським вибором митця, який відчував особисту відповідальність за національне культурне майбутнє свого народу. Дата реєстрації 2025-07-01 Додано в НРАТ 2025-07-01 Закрити