Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0825U002591, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 04-07-2025 Статус Захищена Назва роботи Французька порцеляна з колекції Музею Ханенків: атрибуція творів Здобувач Кравченко Людмила Валеріївна, Керівник Міщенко Ірина Іванівна Опонент Школьна Ольга Володимирівна Опонент Роготченко Олексій Олексійович Рецензент Марченко Ірина Ярополківна Рецензент Несен Ірина Іванівна Опис Дослідження присвячене мистецтвозначому аналізу колекції французької порцеляни XVIII–XIX ст., що зберігається у Національному музеї мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків у Києві. Вивчення цієї збірки сприяє поглибленню знань щодо процесу формування музейного фонду держави, дозволяє уточнити походження значної кількості експонатів, атрибутувати їх, та ввести предмети колекції у науковий обіг. Основну увагу зосереджено на атрибуції творів, виготовлених на провідних французьких виробництвах XVIII–XIX ст. У першому розділі «Теоретико-методологічні засади дослідження» поданий огляд публікацій за темою, принципів та методів, застосованих під час її вивчення. Теоретичну основу дослідження становлять праці європейських мистецтвознавців, присвячені історії та атрибуції французького фарфору. Важливими джерелами є монографія К. Р.-М. Шаваньяка, що висвітлює історію французьких мануфактур; дослідження Т. Прео, Д. де Беллега та Д. Петерса, які аналізують діяльність Севрської порцелянової мануфактури; праці Ж. Ле Дюк щодо виробництва в Шантійї та Н. Дюшон, присвячені мануфактурі Меннесі. На окрему увагу заслуговують книги Р. Пленваль де Гійбон, в яких досліджено діяльність паризьких фарфорових фабрик. Аналіз сучасної української історіографії засвідчує, що аспекти побутування порцеляни і наявність культурних взаємовпливів між Україною та Європою розглядаються у працях О. Школьної та Л. Бех. Питання історії та атрибуції французької порцеляни висвітлюються у дослідженнях Я. Крівушенко, Г. Решетньової, І. Марченко. У контексті колекціонування фарфору важливими є наукові публікації А. Ілінг, О. Гончарової та О. Роготченка. Робота з атрибуції спирається на вивчення колекцій провідних світових музейних установ, зокрема Музею Вікторії та Альберта, Британського музею (Лондон), Музею декоративного мистецтва та Лувру в Парижі, Музею кераміки в Севрі. Окремий напрям дослідження стосується аналізу інформаційних ресурсів аукціонних продажів предметів антикваріату. Вивчено бази даних міжнародних аукціонних домів, таких як Sotheby’s, Christie’s та інші. Дослідження колекції базується на міждисциплінарному підході, що поєднує мистецтвознавчі, історичні та експертні методи. Центральним є мистецтвознавчий аналіз, зокрема формально-стилістичний метод, який дозволяє визначити основні характеристики форми, композиції та прийоми вирішення оздоблення. Історико-хронологічний метод використано для вивчення розвитку порцелянових мануфактур Франції. Крос-культурний аналіз дозволив розглянути французьку порцеляну в загальноєвропейському контексті, простежити її роль у формуванні аристократичного етикету та культури сервірування. Типологічний метод сприяв систематизації предметів за функціональним призначенням, та виробничими центрами. Метод аналогії застосований для вивчення маркувань, що дозволило встановити автентичність виробів. Метод мікроісторії використано для реконструкції шляхів потрапляння творів до колекції та виявлення впливу історичних подій на процеси її комплектування. У другому розділі «Особливості виробництва порцеляни у Франції XVIII–ХІХ століть» розглянуті провідні порцелянові мануфактури, які відіграли визначальну роль у формуванні та розвитку європейського мистецтва фарфору: Шантійї, Меннесі, Севру, а також паризьких фабрик, зокрема Кліньянкур, графа д’Артуа, Даготі, братів Дарт, Жакоба Петі, Самсона та інших ательє. Особливу увагу приділено стилістичним особливостям форми і декору, що дає змогу комплексно осмислити еволюцію виробничих. Третій розділ «Формування колекції французької порцеляни в Музеї Ханенків» присвячений аналізу процесу формування збірки порцеляни від заснування музею у 1919 р. до сьогодення. Вивчення обліково-довідкових документів, інвентарних книг та публікацій сучасників дозволило встановити походження значної частини зразків французького фарфору у зібранні музею. На основі здійсненого аналізу колекцію умовно поділено на три групи: твори, придбані фундаторами музею; експонати, що надійшли з київського відділення Державного музейного фонду у 1920-х рр.; предмети, передані з інших музейних установ у 1930–1980-х рр. У четвертому розділі «Мистецтвознавча експертиза колекції французької порцеляни Музею Ханенків» висвітлений хід комплексної атрибуції творів французьких мануфактур XVIII–XIX ст. Цей процес включав дослідження матеріалів і технології виготовлення, особливостей декору, характеру розписів, а також виявлення та інтерпретацію маркувань. Окрему увагу приділено функціональному призначенню предметів. Ретельне вивчення стилістичних особливостей, технологічних характеристик і маркувань дозволило уточнити датування понад 158-ми експонатів, визначити авторство 77-ми творів та здійснити перегляд атрибуції значної частини музейного зібрання. Здобуті дані суттєво доповнюють наукову базу знань про французький фарфор і його поширення в європейському контексті. Дата реєстрації 2025-07-02 Додано в НРАТ 2025-07-02 Закрити