Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0825U002596, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 30-07-2025 Статус Наказ про видачу диплома Назва роботи Кримінально-правова охорона свободи віросповідання в Україні Здобувач Корінець Іван Тарасович, Керівник Авраменко Олексій Володимирович Опонент Кісілюк Едуард Миколайович Опонент Кришевич Ольга Володимирівна Рецензент Созанський Тарас Іванович Рецензент Газдайка-Василишин Ірина Богданівна Опис Перший розділ дисертації присвячено висвітленню загальних засад дослідження кримінально-правової охорони свободи віросповідання, що охоплює собою з’ясування стану дослідження цієї проблеми у науці кримінального права, визначення ключового поняття дослідження – свобода віросповідання та вивчення кримінально-правової охорони свободи віросповідання за законодавством зарубіжних держав. З’ясовано, що проблематика реалізації права людини на свободу віросповідання не є новою для науки кримінального права України. Разом із цим, прослідковується залежність обсягу, змісту та спрямованості розвитку правової думки у цьому питанні від низки соціально-економічних, політичних та історичних періодів існування нашої держави. На підставі детального аналізу диспозицій статей Особливої частини КК України зроблено висновок, що така правова категорії, як «свобода віросповідання», з огляду на її змістовну складову, є частиною більш широкого поняття, а саме - «свобода релігії». Відтак, Кримінальний Закон в цьому питанні, хоча і є більш наближеним до положень міжнародного права, все ж відповідає положеннями Конституції України, що загалом, вказує на узгодженість всіх цих норм між собою. Другий розділ дисертації, присвячений кримінально-правовій характеристиці кримінальних правопорушень, що пов’язані з охороною віросповідання в Україні, розкриває її елементи, що відображають статичний аспект їх опису. Запропоноване авторське розуміння свободи віросповідання як природного, абсолютного, гарантованого державою права людини вільно і відкрито визнавати, сповідувати, а також змінювати свої релігійні вчення, переконання чи погляди. У дисертації запропоновано систему відповідних посягань залежно від того, чи є свобода віросповідань основним, чи додатковим об’єктом. Таку систему можна відобразити наступним чином: посягання, в яких свобода віросповідання є основним безпосереднім об’єктом, передбачені ст. 161 КК України, ст. 178 КК України, ст. 179 КК України, ст. 180 КК України, ст. 181 КК України; посягання, в яких свобода віросповідання виступає додатковим безпосереднім об’єктом, передбачені ст. 300 КК України, ст. 442 КК, ч. 1 ст. 442- 1, а також ч. 2 ст. 110 КК України, п.14 ч. 2 ст. 115 КК України, ч. 2 ст. 121 КК України, ч. 2 ст. 122 КК України, ч. 2 ст. 126 КК України, ч. 2 ст. 127 КК України та ч. 2 ст. 129 КК України. У роботі розглянуто доцільність передбачення посягання, визначеного у ст. 161 КК України у переліку посягань, визначеному у п. 4 ч. 1 ст. 963 КК України, визначивши тим самим вчинення уповноваженою особою від імені та в інтересах юридичної особи порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної, регіональної належності, релігійних переконань, інвалідності та за іншими ознаками підставою для застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру. Третій розділ дисертації присвячено динамічним елементам кримінальноправової характеристики правопорушень, пов’язаних з охороною свободи віросповідання в Україні. Дослідження питань кваліфікації кримінальних правопорушень проти свободи віросповідання, а також караності за їх вчинення дає підстави зробити висновки про те, що правильна кваліфікація кримінальних правопорушень проти свободи віросповідання залежить від низки факторів: об’єкта посягання; спричинення при посяганні на суспільні відносини у сфері віросповідання шкоди іншим об’єктам (життю і здоров’ю, власності, моральності тощо), що впливатиме на наявність чи навпаки відсутність множинності кримінальних правопорушень; предмета складу кримінального правопорушення; характеру вчиненого діяння, яке утворює об’єктивну сторону складу того чи іншого кримінального правопорушення; ознак суб’єктивної сторони (мети, мотиву). Доведено надмірну диференціацію кримінальної відповідальності за посягання на свободу віросповідання з огляду на об’єкт посягання, спеціальний предмет складу кримінального правопорушення чи факультативні ознаки суб’єктивної сторони, що ускладнює, а подекуди спотворює процес застосування положень кримінального законодавства. На підставі проведеного дослідження запропоновано низку змін до положень КК України в частині регламентації відповідальності за кримінальні правопорушення у сфері свободи віросповідання. Дата реєстрації 2025-07-02 Додано в НРАТ 2025-07-02 Закрити