Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0825U002604, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 27-08-2025 Статус Захищена Назва роботи Теоретичні засади цифровізації системи публічного управління у галузі вищої освіти Здобувач Ярощук Ярослав Олександрович, Керівник Карамишев Дмитро Васильович Опонент Сурай Інна Геннадіївна Опонент Палюх Віктор Валентинович Опонент Ажажа Марина Андріївна Рецензент Бурик Зоряна Михайлівна Опис У роботі здійснено комплексне дослідження теоретичних засад цифровізації системи публічного управління у галузі вищої освіти, виокремленні пропозиції щодо удосконалення цифровізації системи публічного управління у галузі вищої освіти. Систематизовано визначення понятійно-категоріального апарату дослідження цифровізації системи публічного управління у галузі вищої освіти. Цифровізація вищої освіти розуміється як процес трансформації освітньої системи під впливом цифрових технологій, що включає цифровізацію процесу навчання, інфраструктури, організації та управління. Процес цифровізації визначається багатьма чинниками, зокрема загальним рівнем розвитку сфери освіти у країні, фінансовим забезпеченням закладів вищої освіти, кадровим потенціалом закладів вищої освіти тощо. Цифровізація освіти здійснюється закладами вищої освіти під впливом запиту, що формується ринком, і в результаті цілеспрямованої державної політики, орієнтованої на цілі стратегічного розвитку. Значне розширення сфери застосування цифрових технологій у десятках розвинених країн, що швидко розвиваються, зумовило розробку та впровадження освітніх моделей, націлених на підготовку кадрів для нової, заснованої на інноваціях економіки. Виокремлено сучасні підходи до проблем цифровізації вищої освіти та знайдені наступні проблеми. По-перше, питання комерціалізації цифрової вищої освіти, яка знецінює отримані знання, імітує процес навчання та не готує спеціалістів для діяльності у суспільстві. По-друге, виникнення та розробка безлічі цифрових платформ, де можна отримати вищу освіту та відповідний диплом, водночас ці освітні платформи не мають відповідної сертифікації якості, розробляються людьми, які не є компетентними в системі освіти та певної галузі життєдіяльності суспільства. По-третє, зросла напруженість між «споживчим» ставленням до освіти та її внутрішньою цінністю як джерела пізнання та формування особистості. По-четверте, цифровізація вищої освіти мала неоднозначний вплив на соціально-економічну нерівність. По-п’яте, цифровізація вищої освіти поставила перед академічною спільнотою нові етичні проблеми, які набули безпрецедентного характеру: етичні ризики застосування цифрової навчальної аналітики, гіперіндивідуалізація навчання, що негативно впливає на роль вищої освіти у створенні загальних благ, нові форми академічної недоброчесності здобувачів з використанням цифрових технологій. Здійснено аналіз глобальних трендів впровадження цифровізації у систему вищої освіти. Виокремлено наступні основні тренди вищої освіти в Україні та у світі: 1) Індивідуалізація. Передбачає індивідуальний підхід до цілепокладання здобувача, вибір траєкторії, супровід. 2) Мобілізація та прискорення, що включають розвиток модульної освіти, формування суміжних навичок, застосування мобільних освітніх програм. 3) Колаборація офлайн-освіти з онлайн-майданчиками. 4) Формування у здобувачів Soft skills (загальнолюдських навичок) як ключового інструменту подальшої реалізації особистого та професійного потенціалу. Визначено підходи до цифровізації університету як основи розвитку цифрової вищої освіти. Система управління інноваційним розвитком освітніх послуг в інтегрованому інформаційному середовищі закладів вищої освіти включає наступні компоненти: 1) Інтегроване інформаційне середовище університету: суб'єкти організаційно-економічного механізму забезпечення інноваційного розвитку освітніх послуг; цілі, принципи організації освітньої та науково-дослідної діяльності, економічні стимули; інформаційно-організаційні завдання та умови їх виконання в інтегрованому інформаційному середовищі університету; сучасні інформаційні технології управління знаннями (створення, накопичення, передавання, розповсюдження, використання); база академічних та управлінських знань (ресурси, методи, технології навчання та досліджень, об'єкт впливу та процеси діяльності, нові знання як освітній та науковий продукт); переваги інтеграції освіти, науки та виробництва; оновлення напрямів, змісту, форм, засобів та методів навчання, покращення якості освіти; підвищення конкурентоспроможності освітніх послуг; 2) Бізнес-партнери: вимоги до компетенцій та наукової продукції, досвід, знання; нові кадри, інновації. Дата реєстрації 2025-07-02 Додано в НРАТ 2025-07-02 Закрити