Реєстраційний номер
0825U002617, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
31-07-2025
Статус
Наказ про видачу диплома
Назва роботи
Кримінально-правова характеристика підроблення документів за кримінальним правом України
Здобувач
Яворський Сергій Йосифович,
Керівник Балобанова Дар'я Олександрівна
Опонент Загиней-Заболотенко Зоя Аполлінаріївна
Опонент Горностай Алеся Вікторівна
Рецензент Газдайка-Василишин Ірина Богданівна
Рецензент Марін Олександр Костянтинович
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Львівський державний університет внутрішніх справ
Опис
У дисертації наведено аргументи на користь того, що офіційний документ є родовим поняттям для всіх видів документів, які згадуються у тексті КК України: 1) норми, які закріплені у ст.ст. 357, 358 та 366 КК України, визнано загальними відносно інших норм, які встановлюють кримінальну відповідальність за посягання на документообіг в Україні, тобто вони містять всі ознаки складу кримінального правопорушення, яке передбачене у загальній нормі, у тому числі й ознаки офіційного документа; 2) використання законодавцем поряд із термінами «документ», «офіційний документ», термінів «приватний документ», «особистий документ» не заперечує факту того, що позначені ними предмети можуть належати до категорії офіційного документа; 3) серед суб’єктів видання такого документа є особи, які не належать до категорії «офіційні» і це не перешкоджає визнати документ, який видається ними саме офіційним у розумінні примітки до ст. 358 КК України. Офіційним документом є будь-який матеріальний носій інформації, складений з дотриманням визначених законом форм та із передбаченими законом реквізитами, альтернативно будь-яким із таких суб’єктів: повноважні (компетентні) особи органів державної влади; компетентні особи місцевого самоврядування; компетентні особи об’єднань громадян; компетентні особи юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми; окремі громадяни, у тому числі самозайняті особи, яким законом надано право у зв’язку з професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що містить інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру або може бути використана як документи-докази у правозастосовній діяльності. Електронні документи, реєстри та бази даних відносяться до офіційних документів, за умови наявності всіх необхідних ознак цього предмету, а посягання на них – до посягань на документообіг. Під документообігом, як об’єктом кримінально-правової охорони, слід вважати правовідносини, обов’язковим елементом (предметом або засобом) яких є справжні документи, що виникають між суб’єктами з приводу встановленого порядку їх створення, зберігання, використання та знищення. Аналіз тексту КК України дав можливість виокремити 41 самостійний склад кримінальних правопорушень, які так чи інакше заподіюють шкоду документообігу. Цей перелік не є абсолютно та чітко визначений. Виокремлено три групи посягань на документообіг, які різняться між собою предметом та ознаками об’єктивної сторони: 1) посягання, які не належать до підроблення документів, оскільки відбуваються зі справжніми або відносно справжніх документів (ч. 2 ст. 158-1; ч. 1 ст. 158-2; ч. 3 ст. 158-3; ч. 1 ст. 171; ч. 1 ст. 298-1; ст. 329; ч. 1 ст. 357; ч. 3 ст. 357; ст. 366-3; ст. 422 КК України); 2) посягання, в яких підроблений документ використовується як засіб вчинення кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 159-1; ч. 1 ст. 205-1 (у частині подання документів); ч. 1 ст. 206-2; ч. 1 ст. 209-1; ч. 1 ст. 222; ч. 1 ст. 238; ч. 1 ст. 332-2; ч. 2 ст. 353; ч. 4 ст. 358; ч. 1 ст. 409 КК України); 3) посягання, які за своїм змістом полягають у підробленні документів (ч. 1 ст. 158; ч.ч. 1 та 2 ст. 158-3; ч. 1 ст. 199; ч. 1 ст. 200; ч. 1 ст. 205-1; ч.ч. 1 та 3 ст. 220-1; ч. 1 ст. 220-2; ч. 1 ст. 223-1; ч. 1 ст. 224; ч. 1 ст. 318; ч. 1 ст. 319; ч. 1 ст. 321-2; ч.ч. 1 та 2 ст. 358; ст. 364-2; ч. 1 ст. 366; ч. 1 ст. 366-2; ч. 1 ст. 376-1; ч. 1 ст. 384; ч. 1 ст. 400-1 КК України). Підроблення документів відображено сукупністю кримінальних правопорушень, спрямованих на появу у об’єктивній дійсності несправжнього документа. Всі, за винятком одного складу кримінального правопорушення, які полягають у підробленні, за конструкцією об’єктивної сторони належать до формальних. Єдиний матеріальний склад передбачено у ст. 223-1 КК України. Родовим поняттям для поняття «підроблення» можна вважати «обман». Таким чином у визначення поняття «підроблення» необхідно включити посилання на поняття «обман», що дасть можливість не відтворювати у визначенні загальні ознаки родового поняття, а зосередитись тільки на ознаках «видових», тих, що характерні саме цьому виду (формі) обману. В дисертації визнано за доцільне зберегти специфічні форми підроблення.
Дата реєстрації
2025-07-02
Додано/оновлено в НРАТ
2025-07-02 / 2026-07-01
